ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року
м. Київ
справа № 761/17901/25
провадження № 61-4764св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Притули Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Яшук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про розірвання договору довічного утримання.
2. Мотивувала тим, що 24 березня 2023 року уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання, у зв`язку з чим на квартиру АДРЕСА_1 , накладено заборону відчуження. Позивач з відповідачем підтримували дружні відносини, відповідач надавала матеріальну допомогу на лікування, покупку продуктів харчування, однак без її відома забрала з квартири особисті речі та документи позивача. ОСОБА_1 зазначала, що не мала наміру дарувати свою квартиру відповідачу ОСОБА_2 . Однак, перебуваючи у тяжкому хворобливому стані на стаціонарному лікуванні у лікарні, потребуючи матеріальної допомоги погодилася підписати запропонований відповідачем договір, яким був у подальшому посвідчений нотаріусом, доставленим у лікарню відповідачем. На вимогу позивача повернути її до квартири відповідач відповіла, що у квартирі проведений ремонт, об`єкт нерухомості зданий в оренду та там проживають інші особи.
3. На підставі наведеного ОСОБА_1 вважала, що укладеним договором порушувалися її права на володіння спірною квартирою, оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином покладені на неї зобов`язання, у зв`язку з чим просила суд розірвати договір довічного утримання (догляду) від 24 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П., та скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 .
4. У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про стягнення коштів на суму 1 000 000 грн.
5. Зустрічний позов мотивувала тим, що 24 березня 2023 року уклала з ОСОБА_1 договір довічного утримання. ОСОБА_2 виконувала умови договору належним чином, надаючи матеріальну допомогу ОСОБА_1 у визначеному договором розмірі, а інколи з власної волі купувала продукти харчування тощо. На підставі договору довічного утримання ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок власних коштів ОСОБА_2 здійснили ремонт зазначеної квартири, загальну вартість якого оцінила у розмірі 1 000 000 грн. Ремонтні роботи проводилися за погодження ОСОБА_1 . З незрозумілих причин для ОСОБА_2 . ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання. ОСОБА_2 вважала, що здійснила ремонтні роботи як власник квартири, на якого покладався обов`язок з утримання належного їй на праві власності нерухомого майна. У зв`язку з прагненням ОСОБА_1 розірвати договір довічного утримання та як наслідок повернути собі у власність спірну квартиру ОСОБА_2 вважала, що вона не набувала обов`язку з проведення ремонтних робіт у квартирі.
6. У зв`язку з цим з метою поновлення порушеного свого права ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 1 000 000 грн, які становлять вартість безпідставно набутих невід`ємних поліпшень квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та мотиви їх ухвалення
7. Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 24 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, відмовив у прийнятті зустрічного позову.
8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що зустрічні позовні вимоги не виключають задоволення первісних позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позови не пов`язані між собою, оскільки задоволення зустрічного позову не виключає задоволення первісного позову, натомість розгляд зустрічного позову можливий лише за умови задоволення первісного позову і вимоги за первісним та зустрічним позовами не можуть взаємозарахуватися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. 07 квітня 2026 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10. Мотивує скаргу тим, що суди не врахували факту порушення її конституційних прав оскаржуваними судовими рішеннями. Крім того, суд першої інстанції в ухвалі визнав доцільність розгляду первісного та зустрічного позовів у одному провадженні. З цим фактично погодився суд апеляційної інстанції, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін. При цьому у прийнятті зустрічного позову було відмовлено, що вказує на суперечливість висновків судів (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
11. Правом на подання відзиву інший учасник справи не скористався.
Провадження у суді касаційної інстанції
12. Ухвалою від 29 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
13. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервисы для юристов