ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2026 року
м. Київ
справа № 639/280/23
провадження № 61-4379св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 березня 2026 року в складі колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позову та заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що у 1984 році її батько ОСОБА_5 вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі ордера, до якого були вписані його дружина ОСОБА_6 і вона як дочка. Вказана квартира не приватизована. Вона як дочка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , має права наймача, утримує квартиру та сплачує комунальні послуги.
Вказала, що у зазначеній квартирі зареєстровано її місце проживання, а також її дочки ОСОБА_2 та онуків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак фактично її дочка ОСОБА_2 у 2006 році разом з онуком ОСОБА_3 виїхали з квартири та вселились до чоловіка ОСОБА_2 і з того часу вони припинили спілкування з нею, не підтримують сімейних зв`язків, не ведуть спільного господарства.
ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житлом - квартирою за їх зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 .
26 червня 2023 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 26 червня 2023 року за нововиявленими обставинами. Обгрунтовуючи заяву, зазначала, що в позові вона послалась на такі докази, як акти огляду квартири за 2020, 2021 та 2022 роки, якими підтверджено відсутність відповідачів у квартирі понад 15 років та відсутність їх речей, а також на покази свідків, які підтвердили зазначені обставини. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведення нею факту того, що відповідачі не проживають у квартирі більше шести місяців без поважних причин. Проте всічні 2026 року вона отримала виклик до Новобаварського районного суду м. Харкова всправі № 639/2825/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до неї та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. У вказаній справі ОСОБА_2 повідомила суд про те, що не проживає у квартирі з 2012 року. Ця істотна для справи обставина не була встановлена судами під час вирішення спору, і те, що ОСОБА_2 визнала факт свого непроживання у місці реєстрації з 2012 року, не було і не могло бути відоме їй як позивачці, бо вона не знала фактичне місце проживання ОСОБА_2 , не знала і не могла знати, чи отримає вона оголошення на сайті судової влади про виклик у судове засідання, і про те, які обставини вона визнає. Також вказувала, що їй стало відомо зі слів ОСОБА_4 про те, що відповідач ОСОБА_3 виїхав жити за межі України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
20 лютого 2026 року ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Суд керувався тим, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, оскільки факт непроживання відповідачів був предметом доказування позивачкою та дослідження судом у справіпо суті спору.
30 березня 2026 року ухвалою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2026 року повернуто заявниці.
Підставою для повернення апеляційної скарги апеляційний суд зазначив, що стаття 353 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не передбачає права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 березня 2026 року, в якій просить її скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд відмовив їй у доступі до правосуддя, оскільки вона оскаржувала ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами, а суд апеляційної інстанції відмовив у прийняття апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, залишивши без уваги пункт 23 частини першої статті 353 ЦПК України, яким передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодовідмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Просить постановити окрему ухвалу за допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, вокремій ухвалі зазначити про обставини істотного порушення суддями Харківського апеляційного суду норм процесуального права, які унеможливили реалізацію нею права на апеляційне оскарження ухвали Новобаварського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2026 року про відмову у перегляді заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Позиція інших учасників справи
Сервисы для юристов