Постанова ВССУ від 24.06.2026 року у справі №567/459/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 567/459/23

провадження № 61-15548св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маковія Віктора Володимировича на постанову Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року в складі колегії суддів Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.

усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за борговими розписками в загальному розмірі 350 000,00 дол. США.

Позов обґрунтовано тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договори позики, що підтверджується розписками від 10 листопада 2020 року, 11 грудня 2020 року, 24 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року.

За борговими документами ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 у період з 10 листопада 2020 року до 19 березня 2021 року 300 000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути до 10 листопада 2022 року, 11 грудня 2022 року, 24 лютого 2023 року та 19 березня 2023 року відповідно. Свої зобов`язання ОСОБА_3 не виконав, грошові кошти не повернув.

Позивач зазначав, що на момент укладення договору позики відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, договори позики укладено, а грошові кошти використано в інтересах сім`ї, тому згідно з положенням частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу (далі - СК) України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідають за невиконання зобов`язання у солідарному порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

06 лютого 2025 року рішенням Острозького районного суду Рівненської області позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість :

- за договором позики у формі розписки від 10 листопада 2020 року в розмірі 60 000,00 дол. США;

- за договором позики у формі розписки від 11 грудня 2020 року в розмірі

59 375,00 дол. США;

- за договором позики у формі розписки від 24 лютого 2021 року в розмірі

58 125,00 дол. США;

- за договором позики у формі розписки від 19 березня 2021 року в розмірі

172 500,00 дол. США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 не виконав умов укладених із позивачем ОСОБА_2 договорів позики, оформлених борговими розписками, оскільки у визначений сторонами у договорах строк кошти не повернув, а відтак відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний сплатити позивачу суму основного боргу в розмірі 300 000,00 доларів США та відсотки за користування позиками в розмірі 50 000,00 доларів США. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що отримані в борг кошти відповідач ОСОБА_3 витратив саме в інтересах сім`ї. Суд зробив висновок про відсутність правових підстав кваліфікувати ОСОБА_1 як зобов`язану особу (боржника) за укладеними ОСОБА_3 договорами позики у формі боргових розписок, оскільки згоди на їх укладення ОСОБА_1 не надавала, а факт укладення таких правочинів в інтересах сім`ї та використання отриманих за ними коштів саме в інтересах сім`ї в цій справі є недоведеним.

13 листопада 2025 року постановою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.