Постанова
Іменем України
24 червня 2026 року
м. Київ
справа № 520/9574/18
провадження № 61-5220св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ланський Анатолій Вікторович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у складі колегії суддів Громіка Р. Д., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ланський А. В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був чоловіком позивачки, та після його смерті відкрилася спадщина на майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 30 червня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.
У встановлений законом термін позивачка звернулася до Третьої одеської державної нотаріальної контори, як спадкоємець першої черги з заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа № 246/2018 щодо майна померлого була відкрита державним нотаріусом Барановою О. В.
Позивачка зазначає, що під час оформлення спадщини їй стало відомо, що ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А. В. 17 березня 2018 року об 11-00 годині.
Позивачка, звертаючись з позовом вважає, що ОСОБА_5 у момент складення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, так як одразу після посвідчення заповіту йому була викликана швидка допомога і він був доставлений до МКЛ № 10 де о 17-45 годині того ж дня помер.
Позивачка посилалася на те, що відповідно до статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Тобто вчиняючи правочин, фізична особа повинна усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними. Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент коли не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним заповіт від 17 березня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 295.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року у складі судді: Літвінової І. А., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
як на підставу для задоволення позову позивачка вказувала, що оскаржуваний заповіт від 17 березня 2018 року ОСОБА_5 склав у стані, за яким він не мав змоги усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно з супровідним листом № 31 КУ «Одеська міська СШМД» ОСОБА_5 доставлений на руках у приймальне відділення 17 березня 2018 року о 14:00 ГКЛ № 10 з квартири за адресою АДРЕСА_2 -118 за викликом № 31, прийнятим о 12:50. Попередній діагноз швидкої медичної допомоги «Макрогематурія». Відповідно до копії відповіді на адвокатський запит № 918 від 18 липня 2018 року, яка містить незасвідчену копію медичної картки стаціонарного хворого № 3020/475 КУ«МКЛ № 10» на ОСОБА_5 у якій «щоденники про стан здоров`я, посмертний епікриз, клінічний діагноз, рукописний текст нерозбірливі та недостатньо читабельні» (визначення, яке використовувала експерт Булигіна В. О. у висновку Судово-психіатричного експерта № 741) зазначено: 14:05 огляд лікаря приймального відділення від 17 березня 2018 року: скарги на момент огляду: слабкість, кров в сечі, задишка в стані покою, болі в животі. Анамнез хвороби: стан погіршився приблизно годину тому, вважає себе хворим коло 3-х днів. Хворий доставлений бригадою ШМД. Хворий не обстежений, наявність хронічних захворювань відхиляє; 14:10 - огляд уролога; 14:20 - огляд хірурга - мовою оригіналу «в сознании, продуктивному контакту доступен»; 14:25 - огляд чергового анестезіолога - мовою оригіналу «На момент осмотра в сознании, контакту доступен, показаний к госпитализации в ОРИТ нет»; 16:45 стан хворого погіршився, переведений до реанімаційного відділення; 17:45 зафіксовано біологічну смерть хворого. Відповідно до відповіді КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 23 серпня 2018 року № 2370-03 був наданий Акт судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5 , 1955 року народження, № 1015 від 20 березня 2018 року - 19 квітня 2018 року на 6-ти аркушах лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_7 - смерть ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинному зв`язку з захворюванням сечовивідної системи. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 з`явилася хронічна ниркова недостатність. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_5 в крові етиловий спирт не виявлений. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 ушкоджень не виявлено. Відповідно до відповіді Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 13 серпня 2018 року № 1-А-1181 мовою оригіналу «На момент осмотра врача анастезиолога нарушений витальных функций не выявлено, показаний для госпитализации в отделение интенсивной терапии не выявлено». У матеріалах справи містяться відповіді КУ ООМЦПЗ від 16 липня 2020 року № 2727, від 12 серпня 2020 року № 3400, НП «КДЦ № 20» ОМР від 20 травня 2021 року № 317, відповідно до яких померлий ОСОБА_5 на обліку не перебуває, за медичною допомогою не звертався, на обліку у психіатра не перебуває, в картотеці не значиться;
під час судового засідання у якості свідків допитані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Оцінюючі пояснення зазначених свідків, суд не приймає їх до уваги оскільки при повторному допиті свідок ОСОБА_8 не впізнала на фотокартках померлого ОСОБА_5 , а свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не дивлячись на неодноразові виклики суду, не з`явилися до суду для дачі повторних пояснень та не підтримали своїх пояснень наданих раніше. Свідки ОСОБА_11 , лікар швидкої допомоги ОСОБА_12 , медична сестра приймального відділення ОСОБА_13 надали пояснення, що померлий ОСОБА_5 був до контакту доступний, у свідомості, чітко реагував на питання, надавав виражені пояснення стосовно свого стану та розумів свої дії. Свідок лікар уролог ОСОБА_14 пояснив, що під час огляду померлий ОСОБА_5 пояснював, що хворіє біля трьох днів, стан його погіршився приблизно годину тому, відповідав односкладно, контакту був складно доступний, малорухомий, свідомість була загальмована, однак тільки після проведення комп`ютерної томографії стан його погіршився після чого виникла необхідність переведення його до реанімаційного відділення. Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 надали пояснення стосовно життя померлого ОСОБА_5 охарактеризувавши його з позитивної сторони. Однак, показання свідків про поведінку особи у даному випадку мають лише побічне значення для встановлення того, чи був здатний ОСОБА_5 станом на 17 березня 2018 року розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними;
для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14;
Сервисы для юристов