ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 201/12731/21
провадження № 61-14668св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 27 березня 2023 року у складі судді Наумової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
В обґрунтування позову вказував на те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2013 року у справі № 412/330/2012 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на магазин непродовольчих товарів - приміщення № 5, поз. 1-5, загальною площею 54,9 кв. м, ганок літ. А-5 на першому поверсі житлового будинку літ. А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши вартість предмета іпотеки у розмірі 994 000 грн, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , яка складається з 113 233,60 швейцарських франків, що еквівалентно 529 754,70 грн, з яких 110 569,35 швейцарських франків, що еквівалентно 517 416,40 грн - заборгованість за простроченим кредитом: 1 836,75 швейцарських франків, що еквівалентно 8 593,09 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 586,45 швейцарських франків, що еквівалентно 2 743,64 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 214,05 швейцарських франків, що еквівалентно 1 001,44 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом, відповідно до кредитного договору від 20 листопада 2006 року № 11080172000 та договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
25 грудня 2013 року позивач зареєстрував за собою право власності на приміщення магазину. У подальшому позивач продав приміщення ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу 30 грудня 2013 року, який визнаний недійсним рішенням суду.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року у справі № 200/11556/13-ц стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у загальній сумі 368 286,30 грн. Вказане рішення ОСОБА_1 виконав повністю, виконавче провадження з його примусового виконання закрито.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 200/14524/16-ц, якою скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року, стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 320 371,16 грн - інфляційні втрати та 27 722,84 грн - 3 % річних, а всього 348 094 грн, а також судовий збір в сумі 11 139,00 грн.
Позивач виконав вказане рішення суду, сплатив шляхом внесення 11 березня 2020 року кошти на депозитний рахунок нотаріуса 359 333 грн, які перераховані на рахунок ОСОБА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року у справі № 201/8762/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення і стягнення витрат з ОСОБА_2 , з тих підстав, що відповідно до cтатті 594 ЦК України ОСОБА_2 правомірно притримує майно до виконання боржником ОСОБА_1 грошового зобов`язання, яке має безпосереднє відношення до спірного магазину. ОСОБА_1 не розрахувався в повному обсязі перед ОСОБА_2 з причини перегляду прийнятих рішень у Верховному Суді.
При цьому, подані позивачем у якості доказів - квитанцію від 11 березня 2020 року, заяву ОСОБА_2 від 20 травня 2020 року, платіжного доручення від 22 травня 2020 року, згідно із якими позивач підтвердив повне погашення заборгованості перед ОСОБА_2 суд не взяв до уваги.
З 2014 року і до цього часу ОСОБА_2 постійно користується магазином, хоча позивач повністю погасив перед ОСОБА_2 всі майнові вимоги, а тому підстави для притримання майна у ОСОБА_2 відсутні.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 в житловому будинку літ. А-3 нежитловим приміщенням № 5 - магазином непродовольчих товарів, який складається з: поз. 1-5, загальною площею 54,9 кв. м, ганок літ. А-5 за адресою: буд. АДРЕСА_2 , шляхом його звільнення в повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 05 травня 2022 року позов задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 в житловому будинку літ. А-3 нежитловим приміщенням № 5 - магазином непродовольчих товарів, який складається з: поз. 1-5, загальною площею 54,9 кв. м, ганок літ. А-5 за адресою: буд. АДРЕСА_2 , шляхом його звільнення в повному обсязі. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 17 листопада 2022 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року скасував і справу призначив до розгляду.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, позовні вимоги задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 в житловому будинку літ. А-3 нежитловим приміщенням № 5 - магазином непродовольчих товарів, який складається з: поз. 1-5, загальною площею 54,9 кв. м, ганок літ. А-5 за адресою: буд. АДРЕСА_2 , шляхом його звільнення в повному обсязі. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення, з яким також погодився й апеляційний суд, суд першої інстанції, мотивував тим, що ОСОБА_2 продовжувала користуватися належним позивачу на праві власності майном, чого ОСОБА_2 у судовому засіданні не спростувала. З моменту набуття позивачем права власності на зазначений об`єкт нерухомості і по час розгляду справи, він позбавлений можливості в повній мірі реалізувати своє право власності, зокрема, користуватись та розпоряджатись належним йому майном з огляду на те, що відповідач не звільнила його та продовжувала ним користуватись без будь-яких правових на те підстав.
Сервисы для юристов