Постанова ВССУ від 22.07.2026 року у справі №756/9387/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 756/9387/25

провадження № 61-5874св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Борисової О. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської РДА), про відібрання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 13 жовтня 2016 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року (справа № 756/17999/21) було розірвано.

У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Незважаючи на те, що шлюб між ними було розірвано у 2022 році, фактично відповідач не проживав із нею та сином з березня 2019 року.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року (справа № 760/32570/21), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним було відмовлено.

Незважаючи на це, у лютому 2024 року відповідач примусово забрав дитину до себе та обмежив спілкування сина з матір`ю і відвідування навчального закладу, а в березні того ж року він повторно звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року (справа № 760/5353/24), яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що відповідач не виконує зазначені судові рішення, продовжує переховувати сина, перешкоджає побаченню з ним, забороняє дитині відвідувати навчальний заклад, ОСОБА_1 просила суд відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 та передати сина їй, а також стягнути на її користь з відповідача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 та передати дитину ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 1 818, 00 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що існує рішення суду, яке набрало законної сили і яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_1 , а відповідач самовільно забрав дитину та перешкоджає їх спілкуванню.

Надаючи оцінку консультативним висновкам психолога від 10 вересня 2021 року, від 05 березня 2024 року та від 31 липня 2025 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що такі об`єктивно не відображають психологічний стан малолітнього сина сторін внаслідок умов, за яких вони були складені, а саме приведення дитини до психолога лише батьком, без відома матері, що дає підстави для висновку про вплив на свідомість дитини та перебування дитини під психологічним тиском.