Постанова ВССУ від 22.07.2026 року у справі №295/13265/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 295/13265/24

провадження № 61-1101св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рудика Віталія Руслановича на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року у складі судді Зосименка О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2025 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Талько О. Б., Шевчук А. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та у процесі розгляду справи збільшив позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позовна заяваОСОБА_1 мотивована тим, що 27 грудня 2018 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно з яким відповідачка отримала від нього в борг 150 000 грн, які зобов`язався повернути до 31 січня 2020 року.

23 квітня 2020 року між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ОСОБА_4 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1, до якого внесено зміни додатковою угодою від 27 грудня 2022 року, за умовами яких до нового кредитора перейшло право вимоги заборгованості за договором позики від 27 грудня 2018 року на суму 150 000 грн.

09 лютого 2024 року між первісним кредитором - ОСОБА_1 та новим кредитором ОСОБА_4 укладено угоду про розірвання договору про відступлення права вимоги № 1 від 23 квітня 2020 року та угоду про розірвання додаткової угоди від 27 грудня 2022 року в частині відступлення права грошової вимоги за договором позики від 27 грудня 2018 року на суму 150 000 грн, починаючи з 09 лютого 2024 року. Тому у позивача виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики від 27 грудня 2018 року.

Враховуючи викладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 27 грудня 2018 року у розмірі 4 231 782,98 грн, з яких: 150 000 грн - за позикою; 1 125 000 грн - за процентами; 112 782,98 грн - розмір інфляційних втрат; 2 842 500 грн - пеня; 1 500 грн - штраф.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18 про те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Зазначивши, що договір про відступлення права вимоги № 1 від 23 квітня 2020 року припинив свою дію у зв`язку з повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що цей договір не міг бути розірваний сторонами після його виконання, тому у позивача не виникло право вимоги, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рудик В. Р. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19, від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2026 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду міста Житомира.