ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 754/5803/22
провадження № 61-10901св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,
третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_7, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року в складі судді Галась І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 рокуу складі колегії суддів:Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗК України»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (далі - УВД ФСС України в м. Києві, Фонд), про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за відрядження, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов мотивований тим, що 19 січня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту капітального будівництва відповідно до наказу АТ «ДПЗК України» від 19 січня 2022 року № 33/К на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Проте при звільненні АТ «ДПЗК України» не проведено остаточного розрахунку шляхом виплати усіх належних сум.
Згідно з наказом АТ «ДПЗК України» від 18 жовтня 2021 року № 349 «Про відрядження ОСОБА_1 » позивач перебував у службовому відрядженні з 18 жовтня 2021 року до 29 жовтня 2021 року. За час перебування у цьому відрядженні позивач поніс витрати у загальному розмірі 9 379,90 грн, зокрема: на проїзні квитки у загальній сумі 1 195,00 грн, на проживання у готелях у загальній сумі 5 940,00 грн, витрати у сумі 2 244,90,00 грн на придбання пального для заправки власного автомобіля.
Після прибуття з відрядження позивач захворів, а тому був тимчасово непрацездатним з 01 листопада 2021 року (перший робочий день з 29 жовтня 2021 року) до 19 січня 2022 року. Тому звіт про відрядження до АТ «ДПЗК України» позивач подав після завершення періоду тимчасової непрацездатності.
У звіті про відрядження позивач детально описав результати відрядження на філії АТ «ДПЗК України» «Солідарненський елеватор» (Луганська область), «Сахновщинський елеватор» (Харківська область) та «Ізюмський КХП» (Харківська область). Також у звіті позивач належним чином обґрунтував неможливість перебування у філіях АТ «ДПЗК України» «Партизанський елеватор» (Херсонська область), «Кальчицький елеватор» (Донецька область), «Роївський елеватор» (Донецька область), «Легендарненський елеватор» (Донецька область), адже на той час Херсонська та Донецька області перебували у червоній карантинній зоні, тому позивач не міг до них потрапити у зв`язку з отриманою від транспортних компаній відмовою надати відповідні транспортні послуги з огляду на відсутність COVID-сертифікату.
Згідно з відмітками про вибуття у відрядження, прибуття до пунктів призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи зафіксовано перебування позивач у відрядженні: з 21 жовтня 2021 року до 21 жовтня 2021 року на філії АТ «ДПЗК України» «Солідарненський елеватор», з 26 жовтня 2021 року до 26 жовтня 2021 року на філії АТ «ДПЗК України» «Сахновщинський елеватор», з 26 жовтня 2021 року до 26 жовтня 2021 року на філії АТ «ДПЗК України» «Ізюмський КХП». До звіту про відрядження позивач додав оригінали документів, які підтверджують факт понесення зазначених витрат під час відрядження, що також підтверджується змістом листа АТ «ДПЗК України» від 11 лютого 2022 року № 130-1-19/692 та проставлених на копіях відповідних документів відмітками працівника бухгалтерії АТ «ДПЗК України» про прийняття оригіналів таких документів.
Проте ні під час проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні 19 січня 2022 року, ні надалі АТ «ДПЗК України» не виплатило компенсації зазначених витрат, незважаючи на те, що такі виплати входять до складу заробітної плати. Більше того, за період з 18 жовтня 2021 року до 29 жовтня 2021 року АТ «ДПЗК України» не виплатило позивачу заробітну плату за цей період. Так, виписка з банківського рахунку за 18 жовтня 2021 року підтверджує надходження відрядних у сумі 4 200,00 грн, але встановити структуру такої виплати неможливо.
Таким чином, АТ «ДПЗК України» порушено право позивача на отримання заробітної плати у належному розмірі.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) у листопаді 2021 року відображено нарахування страхувальником АТ «ДПЗК України» заробітної плати у розмірі 48 658,72 грн, що з урахуванням утримання податку на доходи фізичних осіб (18 %) та військового збору (1,5 %) становить 39 170,27 грн. Водночас у листопаді 2021 року АТ «ДПЗК України» позивачу виплачено заробітну плату лише у розмірі 16 451,33 грн, що підтверджує виписка з банківського рахунку позивача для зарахування заробітної плати. Аналогічна ситуація й за січень 2022 року.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) у січні 2022 року відображено нарахування страхувальником АТ «ДПЗК України» заробітної плати у розмірі 211 810,58 грн, що з урахуванням утримання податку на доходи фізичних осіб (18 %) та військового збору (1,5 %) становить 170 507,52 грн. Разом з цим, у січні 2021 року АТ «ДПЗК України» позивачу виплачено заробітну плату лише у розмірі 136 406,02 грн, що підтверджує виписка з банківського рахунку позивач для зарахування заробітної плати. Отже, АТ «ДПЗК України» не виплачено позивачу, у тому числі під час проведення розрахунку при звільненні, безпосередньо заробітну плату у загальному розмірі 98 123,50 грн, у тому числі, за листопад 2021 року - 22 718,94 грн та за січень 2022 року в сумі 75 404,56 грн.
Позивач зазначав, що має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу).
У зв`язку із невиплатою позивачу зазначених сум заробітної плати (компенсації витрат на відрядження, безпосередньо заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності за період понад 5 днів тимчасової непрацездатності) позивач просив суд зобов`язати відповідача одночасно із виплатою вказаних сум заробітної плати виплатити також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
ОСОБА_1 з урахуванням збільшення позовних вимог просив:
стягнути з АТ «ДПЗК України» на його користь невиплачену заробітну плату у загальному розмірі 226 888,36 грн, у тому числі: компенсацію витрат на відрядження у загальній сумі 9 379,9 грн; заробітну плату у загальному розмірі 98 123,50 грн; допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів тимчасової непрацездатності у загальній сумі 119 384,96 грн;
Сервисы для юристов