Постанова ВССУ від 22.01.2026 року у справі №752/3888/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа № 752/3888/24

провадження № 61-10886св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кредитна спілка «Либідь»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосїївського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року у складі судді Хоменко В.С. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 рокуускладі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є.В., Сушко Л.П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь» (далі - КС «Либідь»), в якому просив стягнути з відповідачана свою користь 42 368,78 грн - 3 % річних,165 075,62 грн - індекс інфляції, 393 893,91 грн - упущеної вигоди та 977 531,00 грн - компенсації завданої моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі № 461/8093/18 з КС «Либідь» на його користь стягнуто 272 312,14 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за січень - березень 2018 року.

04 березня 2019 року вказане рішення суду набрало законної сили, а 20 березня 2019 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист №461/8093/18, який скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ (далі - Голосіївський районний ВДВС у м. Києві).

Позивач зазначав, що у Голосіївському районному ВДВС м. Київ відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за вказаним виконавчим листом та тривають виконавчі дії, однак боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду.

Тому ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини другої статті 625 ЦК України, просив суд стягнути з КС «Либідь» грошові кошти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання: 42 368,78 грн - 3 % річних,165 075,62 грн- індекс інфляції.

Крім цього, позивач пояснив, що оскільки грошові кошти у сумі 272 312,14 грн належать йому на праві власності відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року, ухваленого у справі № 461/8093/18, а КС «Либідь» їх не повертає, тому йому спричинено майнову шкоду у розмірі 393 893,91 грн у вигляді упущеної вигоди - недоотриманих доходів, оскільки він мав реальну можливість розмістити вказану суму коштів на відкритих вкладних (депозитних) рахунках.

Також вказував, що необґрунтованою відмовою відповідача в поверненні грошових коштів відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року, ухваленого у справі № 461/8093/18, йому завдано моральної шкоди у вигляді страждань, принижень та зміни способу життя, яку він оцінює у 977 531,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосїївського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 42 368,78 грн - 3 % річних і 165 075,62 грн - індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України за весь час прострочення грошового зобов`язання за рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року.

Разом із цим, суд вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок виконання КС «Либідь» грошового зобов`язання за рішенням суду, останній міг би отримати дохід у розмірі 393 893,91 грн, у зв`язку із чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди.