Постанова
Іменем України
22 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 670/729/22
Провадження № 61-8280св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідачі- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про зобов`язання вчинити дії, встановлення фактів, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди
за касаційною скаргою позивачки на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року, ухвалене суддею Мамаєвим В. М., і постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка є власницею житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці, яку має намір приватизувати. За її твердженнями, власники суміжних земельних ділянок порушили її права, створили перешкоди у доступі до криниці, пошкодили паркан, ворота та господарську будівлю, насадили дерева з порушенням правил добросусідства; межі однієї з ділянок відповідачів частково накладаються на ділянку, на якій є господарська будівля позивачки, внаслідок чого вона не може приватизувати земельну ділянку під її нерухомістю. Тому звернулася до суду з такими вимогами: зобов`язати відповідачів внести зміни до їхніх приватизаційних документів на земельні ділянки, встановити факти, пов`язані з належністю майна позивачці та порушення вимог під час виготовлення проєкту землеустрою; усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зняття одним із відповідачів самовільно встановлених межових знаків, відновлення паркана та воріт позивачки, зрізання насаджених на межі їхніх ділянок дерев, ремонту пошкодженої кухні-сараю; зобов`язати цього відповідача внести зміни до технічної документації на земельну ділянку; відшкодувати моральну та майнову шкоду; зобов`язати іншого відповідача внести зміни до проєкту землеустрою.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Виснував, зокрема, про те, що встановлення фактів не є належними способами захисту прав позивачки; у частині вимог про зобов`язання відповідачів внести зміни до технічної документації із землеустрою права й інтереси позивачки непорушені; вимоги про усунення перешкод у користуванні майном і відшкодування моральної шкоди є недоведеними, бо позивачка не надала доказів самовільного переміщення відповідачами межових знаків, пошкодження паркана, воріт, господарської будівлі, висаджування дерев впритул до межі; вимога про усунення перешкод у користуванні криницею є безпідставною, бо позивачка не довела, що криниця на земельній ділянці одного з відповідачів є спільною.
3. Апеляційний суд частково не погодився із мотивами суду першої інстанції. Зауважив, що земельна ділянка одного з відповідачів частково розташована у межах господарської будівлі позивачки, яка обґрунтовано вказала на порушення її прав як власниці. Однак виснував, що належними способами захисту є вимоги скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї. Відмову суду першої інстанції у задоволенні інших вимог вважав правильною. Зауважив, що вимоги про встановлення фактів слід розглядати лише в окремому провадженні.
4. Позивачка із відмовою у задоволенні позову не погодилася. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи є належними способами захисту права власності позивачки на споруджене нерухоме майно й інтересу у приватизації земельної ділянки під цим майном вимоги зобов`язати відповідачів внести зміни до приватизаційних документів у такий спосіб, щоб повернути захоплену частину земельної ділянки, на якій розташоване майно позивачки, а також до проєкту землеустрою та технічної документації? (2) чи є належними способами захисту прав та інтересів позивачки вимоги усунути їй перешкоди у користуванні криницею й об`єктами нерухомості шляхом зняття самовільно встановлених межових знаків, відновлення паркана та воріт, зрізання насаджених біля межі ділянки дерев і ремонту пошкодженої господарської споруди? (3) чи можуть бути способами захисту вимоги встановити факти спільності криниці, належності позивачці господарської будівлі, воріт і паркана як складових частин будинку, а також факти порушення вимог землеустрою під час приватизації земельної ділянки (виготовлення проєкту землеустрою)? (4) чи є підстави для компенсації позивачці моральної шкоди?
4.1. Стосовно першого питання вирішив, що оскільки апеляційний суд встановив накладення земельної ділянки одного з відповідачів на земельну ділянку під господарською будівлею позивачки та протиправність затвердження відповідачам технічної документації і проєкту відведення земельних ділянок без згоди суміжних землекористувачів, то за обставин цієї справи належним способом захисту прав й інтересів позивачки є вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення сільської ради про затвердження відповідної документації із землеустрою та передання у приватну власність земельної ділянки, яка накладається на ту, на якій є господарська будівля позивачки. Відповідну вимогу позивачка не заявила.
4.2. Щодо другого питання, то позивачка намагається отримати доступ до водних ресурсів у криниці, яка за встановлених судами попередніх інстанцій обставин розташована на земельній ділянці одного з відповідачів. Для задоволення цього інтересу вимога про усунення перешкод у користуванні криницею не є належною. Такий інтерес спрямований на користування водою з цієї криниці. Тому для його задоволення позивачка може вимагати встановлення земельного сервітуту для доступу до природного ресурсу (води). Інші вимоги є належними, однак через необґрунтованість у їхньому задоволенні суди відмовили правильно.
4.3. Стосовно третього питання, що вимоги позивачки про встановлення фактів не можуть бути способами захисту її цивільних прав та інтересів. Такі вимоги не належить розглядати у судовому порядку. Тому оскаржені судові рішення про відмову у їхньому задоволенні слід скасувати і закрити провадження у справі щодо вказаних вимог.
4.4. Щодо четвертого питання, то за відсутності доказів вчинення дій, якими, за твердженням позивачки, їй завдана моральна шкода, суди правильно відмовили у задоволенні відповідної вимоги.
(2) Зміст позовної заяви
5. У грудні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
(1) зобов`язати відповідачів внести зміни до приватизаційних документів у такий спосіб, щоб повернути захоплену частину земельної ділянки площею 0,0234 га на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка; на ній розміщена частина належної позивачці кухні-сараю та спільна криниця), користувачами якої були ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (далі - користувачі), в яких позивачка 31 січня 2023 року придбала будинок за вказаною адресою, тобто відновити попередній стан тієї земельної ділянки;
(2) встановити такі факти: криниця є спільною; кухня-сарай належить не відповідачам, а позивачці; ворота та паркан є складовими майна позивачки і не належать ОСОБА_2 , який є власником сусіднього будинку на АДРЕСА_1
(3) зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні власністю позивачки шляхом зняття самовільно встановлених межових знаків, відновлення паркана та воріт, зрізання дерев, насаджених на межі АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , ремонту кухні-сараю, яку той відповідач пошкодив незаконним зберіганням речей;
(4) зобов`язати ОСОБА_2 внести зміни до технічної документації на його земельну ділянку, виготовлену із захопленням кухні-сараю;
(5) відшкодувати позивачці 15 000,00 грн моральної та 1 860,00 грн майнової шкоди;
(6) зобов`язати ОСОБА_3 внести зміни до проєкту землеустрою, який виготовили з порушенням вимог землеустрою за підробленими документами;
Сервисы для юристов