ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 544/1140/25
провадження № 61-15772св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пирятинсьного районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року у складі судді Нагорної Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з жовтня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву обґрунтувала тим, що вона (дівоче прізвище до одруження ОСОБА_3 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Пирятин Полтавської області, де наразі і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З 17 січня 2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який було розірвано рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2013 року. Від шлюбу має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з нею. Вказувала на те, що її рідний брат - ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Пирятин Полтавської області, де проживав все своє життя. У 2019 році її брат фактично розлучився зі своєю дружиною ОСОБА_6 . Юридично розірвання шлюбу було зареєстровано 04 серпня 2020 року. Вказувала на те, що починаючи з листопада 2019 року її брат - ОСОБА_2 фактично постійно проживав з нею та її донькою однією сім`єю, вів спільне господарство. Проживали вони разом за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2022 року її брат ОСОБА_2 за власним бажанням пішов служити до лав Національної гвардії України та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув при виконанні бойового завдання поблизу м. Кремінна Луганської області. Похований ОСОБА_2 09 серпня у м. Пирятин Полтавської області на місцевому цвинтарі при її безпосередньої участі та за допомогою в/ч НОМЕР_1 . Також вказувала, що 13 лютого 2025 року вона звернулася до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її брата - ОСОБА_2 . Однак, 12 березня 2025 року вона отримала лист від командира в/ч НОМЕР_1 , яким їй було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки за законодавством вона не відноситься до членів сім`ї ОСОБА_2 , та нею не було підтверджено факт перебування на утриманні загиблого.
Наголошувала, що у зв`язку з наведеним є підстави встановити факт проживання її з ОСОБА_2 однією сім`єю з жовтня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому порядку.
Зазначала, що встановлення цього факту необхідно їй для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та ї сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її брата - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що чинна на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) редакція статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містила вичерпний перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, який не передбачав такого права для сестри загиблого. Нова редакція зазначеної статті, яка розширила коло осіб, що мають право на отримання цієї допомоги, набрала чинності лише 29 березня 2024 року та відповідно до статті 58 Конституції України не має зворотної дії в часі.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю зі своїм братом не є фактом, що має юридичне значення, оскільки навіть у разі його встановлення у цій справі у неї не виникне права на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак такий факт не підлягає встановленню в порядку окремого провадження відповідно до статті 315 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Єлін І. К., залишено без задоволення, а рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вирішуючи цей спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2025 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пирятинсьного районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення яким вимоги її заяви задовольнити повністю.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року № 644/6274/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц та у рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, заявниця вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що виразилось у неналежній оцінці судами доказів та необґрунтованому відхиленні клопотання про повторне дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не вирішили по суті заяву про встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю з її братом;
- не надали належної правової оцінки та всебічно не проаналізували численні докази, які містяться в матеріалах справи й прямо підтверджують факт спільного проживання, ведення спільного господарства, пов`язаності спільним побутом та наявності взаємних прав і обов`язків між заявницею та її загиблим братом;
Сервисы для юристов