Постанова ВССУ від 21.01.2026 року у справі №332/159/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 332/159/21

провадження № 61-15157св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

треті особи:Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 лютого 2024 року в складі судді Яцуна О. С., постанову Запорізького апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Трофимової Д. А., Кухаря С. В., Онищенка Е. А. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_3 , про визнання боргового зобов`язання таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору іпотеки, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який у подальшому уточнили, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ « Дельта Банк»), ОСОБА_3 , про визнання боргового зобов`язання таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору іпотеки, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що 03 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») укладено кредитний договір № 79-0111009/ФКВ-08, відповідно до умов якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 20 000,00 дол. США зі строком повернення до 02 вересня 2023 року. ОСОБА_2 у спірних правовідносинах виступала як майновий поручитель.

На забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором 03 вересня 2008 року між позивачами та банком укладено договір іпотеки № 79-0111009/Zфквіп-08, за яким позивачі передали в іпотеку банку, належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).

Рішенням від 08 грудня 2010 року Заводський районний суд м. Запоріжжя стягнув з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року у розмірі 191 402,47 грн та судові витрати.

У період з 2010 року до вересня 2020 року право вимоги за зазначеними договорами кредиту та іпотеки неодноразово переуступалось. Відповідач ТОВ «Діджи Фінанс» як останній кредитор направив на адресу позивачів вимогу, в якій просив погасити заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року у сумі 1 382 862,89 грн, а у разі несплати заборгованості попереджав, що вчинить заходи досудового врегулювання на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, шляхом відчуження права власності на заставне майно іншій особі для задоволення своїх вимог.

Також позивачі звертали увагу на те, що заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року стягнена на підставі виконавчого напису № 664, вчиненого 06 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю.

Позивачі вважали, що:

- боргове зобов`язання є таким, що не підлягає виконанню, оскільки звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору;

- дії зі сторони кредитора мають ознаки посягання на право приватної власності;

- заборгованість за виконавчим написом не була безспірною, нотаріус під час вчинення виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України;

- договір іпотеки є недійсним, оскільки були відсутні правові підстави для передання спірного нерухомого майна (садиби) в іпотеку. Оскаржуваний договір не відповідає нормам статті 5 Закону України «Про іпотеку».

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- визнати вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» від 02 грудня 2020 року № 79-0111009/Zфквіп-08 до позивачів на суму 1 382 862,89 грн такими, що не підлягають виконанню;