ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 2-1718/2010
провадження № 61-11326св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Шоста Львівська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Копняк С. М., Левика Я. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шоста Львівська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Шоста Львівська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з незаконного володіння.
Позов мотивувала тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 28 вересня 2001 року її батько ОСОБА_3 подарував їй квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 помер. 17 березня 2010 року вона звернулася до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - КП «БТІ та ЕО») із заявою, в якій просила зареєструвати за нею право власності на подаровану їй квартиру. Однак рішенням реєстратора КП «БТІ та ЕО» їй було відмовлено в реєстрації права власності з підстав наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Як з`ясувалося в подальшому, за договором дарування від 28 липня 2005 року її батько подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , хоча не мав права розпоряджатися цим майном, оскільки на підставі раніше укладеного договору дарування від 28 вересня 2001 року власником спірної квартири була позивач.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 28 липня 2005 року та витребувати від ОСОБА_2 вказане нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Сихівський районний суд м. Львова заочним рішенням від 06 жовтня 2010 року позов задовольнив.
Визнав договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 28 липня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 недійсним.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір дарування від 28 вересня 2001 року є дійсним і саме з моменту вчинення цього правочину ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Тому ОСОБА_3 не мав права розпоряджатися спірною квартирою, в тому числі відчужувати це майно шляхом укладення 28 липня 2005 року іншого договору дарування. Оскільки наявні підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину, то з незаконного володіння ОСОБА_2 необхідно витребувати згадану квартиру.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення суду.
Сихівський районний суд м. Львова ухвалою від 09 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.
Львівський апеляційний суд постановою від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2010 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи ОСОБА_2 про її неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки місцевий суд надсилав відповідачу судові повістки за адресою її проживання, які однак не були вручені адресату та поверталися до суду із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання». Крім того, суд розмістив оголошення в газеті «Високий Замок» про виклик ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 06 жовтня 2010 року (день ухвалення оскаржуваного рішення), а отже, було вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та через її неявку ухвалено заочне рішення.
Верховний Суд постановою від 15 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 24 травня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що в даному випадку суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення по суті спору за відсутності відповідача ОСОБА_2 , яка не повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, як і не врахував, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України зазначена обставина є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення.
Сервисы для юристов