Постанова
Іменем України
20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 568/1207/24
провадження № 61-3629св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
за позовом про стягнення боргу за договором позики:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 липня 2025 року в складі судді: Делалової О. М., та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року (повний текст постанови складено 19 лютого 2026 року) в складі колегії: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У липні 2024 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивований тим, що її донька ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з відповідачем. У 2018 році донька з зятем придбали для проживання житловий будинок по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, які розташовані поряд. Для придбання нерухомого майна позивачка позичила їм 20 000 дол. США без встановлення строків повернення грошей, оскільки коштів у подружжя не вистачало.
Однак упродовж тривалого часу зять ОСОБА_2 не повертав позичені кошти, тому 25 червня 2022 року вона попросила його повернути кошти. ОСОБА_2 особисто склав та надав їй боргову розписку, за змістом якої останній зобов`язався щомісяця 30 числа сплачувати їй по 5 000 злотих до тих пір, поки не віддасть половини позиченої суми. З часу складення боргової розписки ОСОБА_2 так і не повернув жодних коштів, що змусило позивачку звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
ОСОБА_3 просила:
стягнути з ОСОБА_2 позику у сумі 10 000 дол. США.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подав до ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання договору позики грошових коштів недійсним.
Зустрічний позов мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір позики не укладався, грошові кошти за цим договором передані не були.
Дійсно на купівлю будинку у 2018 році теща ОСОБА_1 давала грошові кошти, однак без будь-яких умов.
ОСОБА_1 не позичала кошти на придбання будинку, що підтверджується змістом протоколу від 05 серпня 2024 року ІІІ відділу у справах сім`ї та неповнолітніх Районного суду у місті Сьорода-Великопольська. У протоколі зафіксовано, що ОСОБА_6 , даючи свідчення суду, пояснила, що її мама дала їй і ОСОБА_2 гроші, і на ці гроші вони купили будинок. Приблизно у травні 2022 року він з дружиною проживали у Республіці Польщі. Стосунки між ними різко погіршилися, хоч у них є троє малолітніх дітей. ОСОБА_7 стала виганяти ОСОБА_2 з житла, шантажуючи тим, що вона зробить так, що він ніколи не побачить дітей. Вимагала від нього робити все так, як вона каже, в тому числі написати під її диктовку розписку від 25 червня 2022 року, і він вимушений був написати розписку, намагаючись зберегти сім`ю.
Після отримання від ОСОБА_2 розписки, дружина відразу у серпні 2022 році звернулася з позовом до суду про розірвання шлюбу і стала проживати у Республіці Польщі без реєстрації шлюбу з іншим чоловіком, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народила від нього дочку. Через психічний тиск з боку ОСОБА_7 він змушений був написати розписку від 25 червня 2022 року, яку використала ОСОБА_1 для звернення до суду позовом.
ОСОБА_2 просив:
Сервисы для юристов