ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 363/6676/23
провадження № 61-1111св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Баличевої М. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Поліщук Н. В., Желепи О. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 серпня 1988 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області зареєстрував шлюб між сторонами, про що складено актовий запис № 111.
3. 04 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, про що складено актовий запис № 67.
4. За час шлюбу сторони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 січня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Левчук О. Б. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за відповідачем.
5. З метою поділу спільного майна він звертався до відповідача із відповідною пропозицією, яку остання отримала 11 листопада 2023 року. У пропозиції він просив відповідача розглянути можливість поділу квартири та повідомити його про прийняте рішення протягом 5 календарних днів від дати отримання пропозиції, проте станом на 23 листопада 2023 року відповіді не надійшло.
6. Він фактично не проживає у спірній квартирі з 2014 року, проте має право на виділення своєї частки в розмірі половини квартири, оскільки квартира набута за спільні кошти подружжя. Він має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою, а без визначення частки він фактично позбавлений усіх прав власника, тому вимушений звернутися до суду.
7. Враховуючи наведені обставини, позивач просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 39,9 кв. м, загальною площею 64,6 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
8. Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 01 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив (т. 2 а. с. 167-173).
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира придбана сторонами в період шлюбу, отже така є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з цим позивач пропустив позовну давність.
10. Суд зазначив, що сторони розірвали шлюб 04 вересня 2012 року, після розірвання шлюбу позивач залишився проживати у спірній квартирі до 2014 року. Сторони підтвердили, що спору щодо нерухомого майна у них не було. У подальшому позивач переїхав проживати до спільної доньки за її ініціативою, щоб уникнути сварок, тому саме з цього часу у ОСОБА_1 виникло право на подання позову про поділ майна та визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири.
11. Київський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лупейком О. В., залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Усмановою Є.І., задовольнив. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від01 травня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов задовольнив. У порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 39,9 кв. м, загальною площею 64,6 кв. м (т. 3 а. с. 138-142).
12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стороною відповідача не подано жодного доказу на спростування презумпції спільності права власності подружжя на спірне майно, яке набуте ними в період шлюбу. Само по собі перебування позивача на квартирному обліку не дає підстав для висновку про належність спірної квартири відповідачу на праві особистої власності. При цьому, факт користування іншим жилим приміщенням не позбавляє позивача права власності на це майно. Натомість, якщо частка у спільному майні подружжя потребує утримання, збереження, догляду (зокрема, квартира), той з (колишнього) подружжя, який продовжує користуватися цим майном та утримувати його, має право вимагати від другого з (колишнього) подружжя відповідної матеріальної (грошової) компенсації понесених витрат.
13. Докази, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя, а саме ОСОБА_1 , на набуте у період шлюбу майно - спірну квартиру, зареєстровану за ОСОБА_3 , у матеріалах справи відсутні, що свідчить про відсутність порушення права ОСОБА_1 до звернення до відповідача в листопаді 2023 року з пропозицією про поділ майна, на яку останньою відповіді надано не було.
14. Суд першої інстанції зазначеного не врахував та неправильно встановив дату початку перебігу позовної давності, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
Сервисы для юристов