ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 334/4889/24
провадження № 61-1796св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -Комунальне підприємство «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць Ірини Василівни, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2025 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2025 року, ухвалені в складі судді Фетісова М. В., тапостанову Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Гончар М. С., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради (далі - КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування») про скасування наказу у частині не нарахування компенсації невикористаних щорічних відпусток, стягнення середнього заробітку за час простою, грошової компенсації невикористаних щорічних відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення.
Позов обґрунтовано тим, що з 16 грудня 2019 року до 29 травня 2024 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, а саме: обіймала посаду сестри медичної поліклініки (ендоскопічного кабінету) КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» згідно з наказом № 90-к від 13 грудня 2019 року.
З 26 лютого 2022 року і дотепер територія Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією. За місцем розташування її роботи існують обставини виробничої ситуації, яка є небезпечною для життя та здоров`я, зокрема: відсутність в приміщенні лікарні електро- та теплопостачання, припинення поставок ліків та обладнання для функціонування лікарні, відсутність керівництва та перебуванння у закладі озброєних осіб.
З огляду на це та через невиконання роботодавцем обов`язку створити безпечні умови праці вона була змушена евакуюватися з м. Токмак та тимчасово зупинити виконання своєї роботи в КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».
З 01 квітня 2022 року до 04 травня 2022 року вона перебувала у щорічній відпустці за період з 2021 до 2022 роки, а з 29 травня 2024 року її звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України на підставі наказу відповідача № 57-к.
Незважаючи на те, що при звільненні вона просила здійснити виплату компенсації за невикористану відпустку за періоди 2022-2023 років та 2023-2024 років, а також матеріальну допомогу на оздоровлення, у наказі відповідача № 57-к вказано про виплату їй компенсації за невикористану щорічну відпустку за 13 календарних днів за період роботи з 01 січня 2022 року до 04 травня 2022 року та зазначено, що «компенсація за періоди роботи з 04 травня 2022-2023 роки та 2023-2024 роки не нараховується у зв`язку з відсутністю працівника на робочому місці без поважної причини з 04 травня 2022 року до 05 грудня 2023 року; з 06 грудня 2023 року з працівником призупинена дія трудового договору (наказ № 12-адм/вс від 05 грудня 2023 року); період призупинення дії трудового договору та відсутність працівника на робочому місці без поважної причини не враховується до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки працівникові)».
З наказом від 29 травня 2024 року № 57-К/тр її ознайомлено 03 червня 2024 року та надано розрахунок компенсації за невикористану відпустку за 13 календарних днів.
ОСОБА_1 не погоджується з наказом та розрахунком при звільненні, вважає, що фактично відповідачем не здійснено розрахунок при її звільнені.
Вважає цей наказ в частині не нарахування компенсації за періоди роботи з 04 травня 2022-2023 роки та 2023-2024 роки неправомірним, оскільки з 04 травня 2022 року до 29 травня 2024 року вона перебувала у вимушеному простої з ініціативи роботодавця, який був обізнаний про причини та обставини її відсутності на робочому місці. Під час її звільнення пояснення такої відсутності не відбиралися.
Також зазначає, що не отримувала від відповідача жодних наказів чи повідомлень щодо організації роботи, а про існування наказу від 05 грудня 2023 року № 12-адм/вс щодо призупинення з 06 грудня 2023 року з нею дії трудового договору дізналася з наказу про звільнення.
Вважає, що при звільненні відповідач був зобов`язаний виплатити їй 547 319,63 грн середнього заробітку за час вимушеного простою не з вини працівника, а також компенсацію невикористаної щорічної відпустки за 39 календарних днів за період роботи з 2022-2023 роки в сумі 8 127,40 грн та за 14 календарних днів за період роботи 2023-2024 роки в сумі 2 917,53 грн, матеріальну допомогу при оздоровленні за період з 2022-2023 роки та за 2023-2024 роки в сумі 11 511,50 грн (яка виплачується в розмірі одного посадового окладу за два роки - 2022 рік та 2023 рік, відповідно).
Враховуючи викладене та посилаючись на положення статей 113, 116, 233 КЗпП України, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати наказ КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 29 травня 2024 року № 57-к про звільнення ОСОБА_1 в частині «компенсація за періоди роботи з 04 травня 2022-2023 роки та 2023-2024 роки не нараховується у зв`язку з відсутністю працівника на робочому місці без поважної причини з 04 травня 2022 року до 05 грудня 2023 року. З 06 грудня 2023 року на підставі наказу підприємства від 05 грудня 2023 року № 12-адм/вс з працівником призупинена дія трудового договору. Період призупинення дії трудового договору та відсутність працівника на робочому місці без поважної причини не враховується до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки працівникові»;
- стягнути з КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» на її користь середній заробіток за час простою в сумі 547 319,63 грн, компенсацію невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 2022-2023 роки в сумі 8 127,40 грн та за період роботи з 2023-2024 роки в сумі 2 917,53 грн, матеріальну допомогу при оздоровленні за період з 2022-2023 роки та за 2023-2024 роки в сумі 11 511,50 грн.
Сервисы для юристов