Постанова ВССУ від 20.01.2026 року у справі №754/14814/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

м. Київ

справа № 754/14814/24

провадження № 61-8527св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року у складі суддіКоваленко І. І. та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

у справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до

відповідача - держави України в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Печерського районного суду міста Києва, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

2. Суд першої інстанції в частині вимог до Печерського районного суду міста Києва відмовив у відкритті провадження у справі, в іншій частині відмовив у позові, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

3. Позивач оскаржив судові рішення про відмову у позові в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, наведеній у касаційній скарзі. Також послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування перелічених у касаційній скарзі норм права у подібних правовідносинах.

4. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

5. Позов обґрунтований так:

- 06 січня 2022 року позивач направив на адресу Генерального прокурора заяву про кримінальне правопорушення, у якій просив зареєструвати цю заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР), відкрити кримінальне провадження за статтею 382 Кримінального кодексу України (далі - КК) відносно службових (посадових) осіб Державного бюро розслідувань та визнати його потерпілим;

- у цій заяві позивач повідомляв про те, що службовими особами Державного бюро розслідувань не було виконано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі № 761/18275/20, згідно з якою уповноважених осіб Державного бюро розслідувань зобов`язано внести до ЄРДР відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року, та розпочати досудове розслідування;

- разом з тим, на адресу Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 направив скаргу про порушення Генеральним прокурором норм чинного законодавства при розгляді його заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06 січня 2022 року;

- 04 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва постановив ухвалу у справі № 757/3345/22-к про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР;

- 18 квітня 2023 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 757/3345/22-к, згідно з якою скасував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року й постановив нову ухвалу про задоволення скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язав уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 06 січня 2022 року про вчинення кримінального правопорушення;

- скасуванням ухвали слідчого судді підтверджується порушення суддею приписів Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). У КПК відсутні норми, які надають право Офісу Генерального прокурора не вносити відомості до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, однак слідчий суддя, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно відмовив позивачу у задоволенні скарги, чим спричинив йому майнову шкоду, яка полягає в оплаті поштової кореспонденції, а також моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі, гідності та ділової репутації, моральних переживаннях, які він зазнав через порушення нормальних ділових зв`язків та стосунків з оточуючими людьми, які глузують з нього, стверджуючи, що він не знає чинного законодавства, а відтак, не веде свою діяльність в межах закону.

6. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями судді Печерського районного суду міста Києва, та 29,00 грн майнової шкоди.

ІII. Короткий зміст судових рішень