ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року
м. Київ
справа № 496/5194/21
провадження № 61-3333св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Нерубайська сільська рада Одеського району Одеської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кійко Олексій Володимирович, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року у складі судді Пасечник М. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Сєвєрової Є. С., Таварткіладзе О. М., і виходив з такого.
Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що вона є власником земельної ділянки, однак у подальшому Нерубайською сільською радою було прийнято рішення про передачу у приватну власність іншій особі земельної ділянки, яка фактично накладається на належну їй земельну ділянку.
2. Вказувала, що частина земельної ділянки, переданої ОСОБА_3 , уже перебувала у приватній власності ОСОБА_1 , не була вилучена у встановленому законом порядку, а тому Нерубайська сільська рада не мала правових підстав повторно розпоряджатися нею.
3. У подальшому на підставі рішення сільської ради було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, а згодом ця земельна ділянка була відчужена за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_2 .
4. Вважала, що наявність кадастрового запису у Державному земельному кадастрі та реєстрація земельної ділянки за іншою особою створює їй перешкоди у реалізації права власності, зокрема у внесенні відомостей про належну їй земельну ділянку до Державного земельного кадастру та належному оформленні її прав.
5. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Нерубайської сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області від 29 квітня 2002 року №37/2-ХХІV, в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД №062424, виданий Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області від 17 липня 2002 року та зареєстрований в книзі реєстрації актів на право приватної власності на землю №959;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено 12 травня 2005 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. за реєстровим номером
1-2110;
- визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора Біляївського районного відділу Одеської регіональної філії Центру ДЗК (правонаступник відділ у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області) від 07 серпня 2006 року щодо реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 5121084200:02:003:0309;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5121084200:02:003:0309, площею 0,1001 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та закрити щодо неї поземельну книгу; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов`язані із розглядом справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня
2024 року у задоволенні позову відмовлено.
7. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила позовну давність для звернення до суду із зазначеними вимогами. Разом з тим вона могла дізнатися про порушення свого права значно раніше, зокрема у 2006 - 2009 роках, оскільки на той час існували обставини, які свідчать про обізнаність позивачки щодо накладення земельних ділянок та оформлення права власності іншими особами.
8. Разом з тим суд першої інстанції фактично не заперечив існування спору щодо накладення земельних ділянок та наявності перешкод у реалізації права на належне оформлення земельної ділянки, однак дійшов висновку, що саме пропуск позовної давності є підставою для відмови у задоволені позові.
Сервисы для юристов