ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Київ
Справа № 686/14374/22
Провадження № 61-13895св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року в складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року в складі колегії суддів Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому заначив, що на підставі свідоцтва про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу серії НМС №96145 від 25 березня 2021 року він є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 .
У цьому будинку зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не перебувають з позивачем у родинних відносинах. Відповідачі проживають у житловому будинку без будь-яких законних підстав, оскільки втратили право власності на нього, внаслідок чого позивачу чиняться перешкоди у користуванні майном.
Просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
02 червня 2025 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позов задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, в якому місце проживання відповідачів не зареєстровано. Наразі ОСОБА_2 проживає у житловому будинку та створює перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні майном, а тому порушене право підлягає захисту шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку. Водночас ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у житловому будинку та створення ними позивачу перешкод у користуванні майном, а тому в цій частині позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
30 вересня 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірний будинок унаслідок звернення стягнення на нього як майно боржника в порядку примусового виконання рішення суду. ОСОБА_1 був стягувачем у виконавчому провадженні, тому мав знати про проживання відповідачів у цьому будинку та розуміти всі ризики такого обтяження нерухомого майна.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не придбавали житловий будинок за рахунок позичених коштів, а тому виселення відповідачів з житлового будинку неможливе без надання їм іншого постійного житла, яке має бути зазначене в рішенні суду. ОСОБА_1 не вказав на таке житлове приміщення.
До того ж виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із житлового будинку призведе до непропорційного втручання в їх право на повагу до приватного життя та право на житло, не є виправданим і покладає надмірний тягар на відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правового висновку, викладеного в постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17, Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справах № № 695/2427/16-ц, 523/12186/13-ц, про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, як постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час;
- Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 353/1096/16-ц, про те, що неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю;
- Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19, щодо застосування частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) про необхідність врахування висновків Верховного Суду.
Вважає, що Житловий кодексу (далі - ЖК) України (до зміни назви - ЖК Української РСР) був прийнятий 30 червня 1983 року, тому він не відображає всі реалії сьогодення.
Сервисы для юристов