ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 554/3096/20
провадження № 61-14210св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Дзех Тетяни Василівни на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави (раніше - Октябрський районний суд м. Полтави) від 19 березня 2025 рокув складі судді Материнко М.О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Панченка О. О., Пікуля В. П., Одринської Т.В.
усправі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 рокуПублічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 617 К-Ф у розмірі: 97 540,86 дол. США - залишок кредиту, який підлягає достроковому стягненню; 4 637,48 дол. США - заборгованість за несплаченими процентами; 663 109,15 грн - пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
19 березня 2025 року рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави (раніше - Октябрський районний суд м. Полтави) в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що вимогою від 19 серпня 2016 року № 129/9268/2016 про дострокове повернення кредиту банк змінив строк сплати коштів та остаточною датою повернення кредиту є 18 вересня 2016 року. З позовною заявою до суду кредитор звернувся 20 березня 2020 року, тобто через 3 роки 6 місяців і 2 дні після того, як настав строк сплати кредиту. Трирічний строк давності щодо стягнення боргу минув 19 вересня 2019 року. Платежі в сумі 9,06 доларів США та 0,01 долар США суд не прийняв до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів їх сплати саме ОСОБА_1 чи його уповноваженим представником. Суд виснував, що позовні вимоги не підлягають логічному математичному розрахунку та протягом розгляду справи ПАТ «Укргазбанк» недоліки не усунув та тривалий час не проявляв інтересу до розгляду справи. Ураховуючи те, що позов підписаний неуповноваженим представником, розрахунок заборгованості не відповідає заявленим позовним вимогам, крім того, до заявлених вимог підлягає застосуванню строк давності, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
14 жовтня 2025 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави (раніше - Октябрський районний суд м. Полтави) від 19 березня 2025 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції постанови.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави (раніше - Октябрський районний суд м. Полтави) від 19 березня 2025 року в резолютивній частині щодо відмови в задоволенні позову залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач посилався на те, що у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 09 березня 2020 року він має заборгованість у розмірі 110 523,94 доларів США, з яких 69 227,92 дол США - залишок кредиту, строк повернення якого не настав, 41 296,02 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, та загальна сума пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 663 109,15 грн.Проте відповідно до матеріалів справи 19 серпня 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №129/9268/2016, якою вимагав достроково повернути позику у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги у загальному розмірі 72 643,17 доларів США. Надіславши відповідачу вимогу щодо дострокового повернення кредитних коштів, банк змінив строк повернення кредиту, тобто істотні умови кредитування. За вказаних обставин позивач поза межами зазначеного строку неправомірно провів нарахування відсотків та штрафних санкцій за користування кредитом у розмірі і на умовах, передбачених договором, після 19 серпня 2016 року, тобто після вимоги про дострокове повернення кредиту. Досліджуючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати саме ОСОБА_1 платежів від 29 серпня 2016 року та 24 листопада 2017 року в сумі 9,50 доларів США та 0,01 доларів США, оскільки (як пояснила представниця банку під час розгляду справи в апеляційному суді) вказані кошти були списані банком самостійно з рахунку відповідача, а не сплачені позичальником особисто в банку. З урахуванням часу проведення відповідного останнього платежу за кредитом і звернення до суду з позовом у квітні 2020 року банк пропустив трирічний строк давності щодо стягнення боргу за тілом кредиту. Оскаржуване судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції постанови апеляційного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2025 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Дзех Т. В. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави (раніше - Октябрський районний суд м. Полтави) від 19 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог уповному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17, в постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 635/806/17-ц, від 13 січня 2020 року в справі № 442/5498/16-ц, про те, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів; строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання; стосовно переривання позовної давності: відрахування позовної давності починається з моменту останнього списання коштів з рахунків боржника.
Наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, відповідно до яких після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється, з огляду на тлумачення Конституційним Судом України припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України(Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року в справі № 3-188/2020(455/20) за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України), а також зважаючи на те, що з урахуванням принципу свободи договору сторони передбачили іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом до дняповного погашення заборгованості. Від наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду необхідно відступити в тій частині, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, якщо інше не передбачено договором.
Згідно із підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 кредитного договору сторони передбачили, що банк зобов`язується розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку. Відповідно до підпункту 3.1.7 пункту 3.1 кредитного договору проценти нараховуються за зобов`язаннями позичальника за період з дня одержання кредиту до дня його погашення, враховуючи перший день видачі кредиту та не враховуючи останній день користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом. Судом неповно досліджено та проаналізовано сутність умов кредитного договору щодо порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема про те, щопроценти розраховуються за період з дня одержання кредиту до дня його погашення. Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишилися невиконаними з будь - яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов`язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору. Оскільки умовами кредитного договору було передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, то суди зробили неправильнийвисновок щодо відсутності підстав для нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. Наслідком стала неправомірна відмова у стягненні заборгованості закредитним договором.
Списання грошових коштів 29 серпня 2016 року та 24 листопада 2017 року в сумі 9,50 доларів США та 0,01 доларів СШАздійснювалося банком за згодою позичальника,адже підписанням кредитного договору ОСОБА_1 надав банку повноваження на вчинення таких дій, що зазначено в пунктах 3.2.2-3.2.3 кредитного договору. Це перериває позовну давність. Крім того, 21 листопада 2017 року банк подав позовну заяву до Київського районного суду м. Полтави про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року в справі № 552/7533/17 узадоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Позиція інших учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада2025 року встановлено десятиденний строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
ОСОБА_1 отримав копію касаційної скарги разом з додатками 27 листопада 2025 року. Останнім днем для подання відзиву було09 грудня 2025 року.
Сервисы для юристов