ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Київ
Справа № 202/4768/25
Провадження № 61-6268св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу голови Дніпровської міської ради Філатова Бориса Альбертовича на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року в складі судді Дребот І. Я. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року в складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В.
у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2025 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
У кімнаті № 601 вказаного гуртожитку зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_1 (з 23 грудня 2008 року) та її син - ОСОБА_2 (з 23 грудня 2011 року).
На ім?я ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 з 01 вересня 2012 року у Комунальному підприємстві «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (далі - КП «Жилсервіс-5») відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачі за вказаною адресою не проживають більш як п`ять років, у кімнаті мешкають квартиранти, за відповідачами рахується борг у розмірі 21 505,02 грн.
Позивач просив суд визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
17 листопада 2025 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра в задоволенні позову відмовлено.
08 квітня 2026 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведені обставини, передбачені статтями 71, 72 Житлового кодексу (далі - ЖК) України для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням: надані позивачем акти не є належним доказом; не є доведеним факт свідомої поведінки відповідачів, яка свідчить про втрату ними інтересу до житлового приміщення; доказів на підтвердження того, що у відповідачів існує інше постійне місце проживання, окрім спірного, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2026 року голова Дніпровської міської ради Філатов Б. А. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах:
- Верховного Суду від 02 серпня 2023 року в справі № 761/9063/21, про те, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення;
- Верховного Суду від 27 серпня 2021 року в справі № 521/5887/17, про те, що аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це;
- Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16-ц, від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17, про те, що втручання держави у використання особою прав має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб;
- Верховного Суду від 27 березня 2023 року в справі № 758/16511/18, від 29 травня 2023 року в справі № 756/4482/16-ц, про те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Зазначає, що згідно з доказами, доданими до матеріалів справи, відповідачі з 2019 року не проживають у кімнаті гуртожитку, там проживають інші особи. Однак триває збройна агресія рф проти України, є постійна міграція громадян України із зони бойових дій, прифронтових міст до більш віддалених територій України. Станом на 14 листопада 2025 року в м. Дніпрі зареєстровано 984 особи, які чекають на отримання житлового приміщення. Відтак у Дніпровської міської ради як органу місцевого самоврядування наявна необхідність у користуванні та розпорядженні своїм майном, а втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, у такому випадку переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), та є необхідним демократичному суспільстві.
Доводи інших учасників справи
Сервисы для юристов