ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 495/2129/21
провадження № 61-27св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
треті особи:Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петров Юрій Миколайович, Державне підприємство «СЕТАМ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Главацьким Юрієм Анатолійовичем, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2023 року у складі судді Анісімової Н. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М., треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу
Петров Ю. М., Державне підприємство (далі - ДП) «СЕТАМ», про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна та акту про реалізацію предмета іпотеки за наслідками електронних торгів з реалізації нерухомого майна, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2006 року нею було придбано чотирикімнатну квартиру, загальною площею 79,7 кв. м, АДРЕСА_1 . До цього, на придбання квартири між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком (далі - АППБ) «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», 31 серпня 2006 року було укладено кредитний договір № 014/0043/74/64490, за умовами якого отримала грошові кошти у сумі 35 000 доларів США, строком на 240 місяців.
01 вересня 2006 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є зазначена квартира.
У 2008 році суттєво зменшились її доходи, і вона не могла сплачувати платежі за кредитним договором у розмірі 385 доларів США в місяць, як було визначено умовами договору.
Внаслідок невиконання обов`язків за кредитним договором, кредитор отримав виконавчий напис від 07 лютого 2008 року № 443, який неодноразово пред`являв до органів, які здійснюють примусове виконання рішень для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вказувала, що після цього вона була вимушена постійно звертатися до іпотекодержателя з метою владнати спірне питання.
24 березня 2021 року вона отримала поштове повідомлення від ДП «СЕТАМ», в якому була нотаріально завірена копія акту про реалізацію предмета іпотеки. З цього акту вона дізналась, що звернено стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості від реалізації зазначеного майна у сумі 199 235,09 грн та що квартира була реалізована 10 лютого 2021 року за допомогою системи електронних торгів арештованого майна.
Цей Акт було видано на ім`я ОСОБА_2 на підставі протоколу проведення електронних торгів від 10 лютого 2021 року № 525333, який вже 17 березня 2021 року зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру.
Вказувала, що на момент примусової реалізації діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та вважала, що на належну їй квартиру не можна було звертати стягнення відповідно до положень цього Закону.
Посилалася на пункт 9, частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Вважала, що приватний виконавець Колечко Д. М. відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про виконавче провадження» повинен був повернути стягувачу - АТ «Райффайзен Банк Аваль», виконавчий документ за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, виконавчим написом № 443, виданим 07 лютого 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровим Ю. М.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
Сервисы для юристов