ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 758/1286/19
провадження № 61-9488св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у складі колегії суддів Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення коштів.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів.
Позов мотивував тим, що сторони уклали договір вкладу «Депозит VIP» від 17 березня 2009 року № SAMDN0100705391562 строком до 17 березня 2010 року та договір вкладу «Пенсійний накопичувальний» від 09 вересня 2009 року № SAMDN18000706912516 строком до 09 вересня 2010 року.
У зв`язку з блокуванням ощадних книжок позивача, він звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію за депозитними рахунками та їх виплату.
Відповідно до довідки від 14 червня 2014 року № 3068709 залишок грошових коштів на його депозитних рахунках складав: за договором вкладу «Депозит VIP» від 17 березня 2009 року № SAMDN0100705391562 - 2 629 162,22 грн, за договором вкладу «Пенсійний накопичувальний» від 09 вересня 2009 року № SAMDN18000706912516 - 124 242,41 грн.
У вересні 2014 року позивач повторно звернувся до банку з вимогою повернути належні йому грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках, на що отримав відмову.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року, депозитний договір вкладу «Депозит VIP» від 17 березня 2009 року № SAMDN0100705391562 розірвано та стягнуто з банку на його користь 4 187 533,33 грн за вказаним договором.
Позивач неодноразово подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог, в остаточній редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача проценти за вкладом за період з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року у розмірі 631 431,12 грн, пеню за прострочку повернення вкладу за період з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року у розмірі 34 412 060,04 грн, 3 % річних за період з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року у розмірі 105 238,52 грн та інфляційні нарахування за період з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року у розмірі 333 903,60 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Подільський районний суд м. Києва рішенням від 23 січня 2024 року, яке Київський апеляційний суд постановою від 11 червня 2024 року залишив без змін, позов задовольнив частково.
Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 105 238,52 грн та інфляційні нарахування у розмірі 333 903,60 грн за період з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі із виплати процентів, припиняються. Ураховуючи те, що датою розірвання депозитного договору є 01 грудня 2017 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав про стягнення нарахованих процентів за договором вкладу за період прострочення з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року у розмірі 631 431,12 грн.
Ураховуючи те, що після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, до грошового зобов`язання зі сплати коштів після припинення правовідносин застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання, а тому пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
Враховуючи те, що розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку не звільняє банк від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних нарахувань за період з 02 березня 2018 року по 28 січня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2024 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог скасувати та у цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сервисы для юристов