ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 646/2882/24
провадження № 61-10277св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року під головуванням судді Янцовської Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог вказувала, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 березня 2016 року, який розірвано рішенням суду від 27 грудня 2018 року. У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу відповідач припинив спілкування, самоусунувся від виховання сина та не надавав жодної допомоги на його утримання. Рішенням суду від 16 вересня 2020 року з відповідача стягнено аліменти на дитину у розмірі 1/4 частки від усіх доходів. Заборгованість за аліментами становить 124 019,01 грн. Відповідач не проявляє жодної уваги до сина, не займається його вихованням, відмовився від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує сина матеріально, не проявляє піклування будь-яким чином, не цікавиться успіхами у навчанні та станом здоров`я. У вихованні та утриманні сина допомагає її другий чоловік, якого син називає батьком, адже біологічного батька просто не пам`ятає.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Червонозаводський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 14 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у судовому засіданні достовірно не встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не проявляє батьківської турботи. Сама по собі констатація факту ухилення відповідача від виконання ним своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, наявність заборгованості зі сплати аліментів, незацікавленість батька в підготовці дитини до школи, необізнаність про стан здоров`я дитини не є достатньою і безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Харківський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року змінив, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків».
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи ОСОБА_1 не доведено. Позивач не надала суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно сина, що могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
Сам по собі встановлений судом факт, що батько бере участь у вихованні дитини не у достатній мірі, не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
ОСОБА_2 зареєстрований у с. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, на території якого ведуться бойові дії, у зв`язку з чим встановити його дійсне місце перебування та проживання, наявність у нього бажання та можливості підтримувати зв`язок з сином, на даний час не вбачається за можливе.
За таких обставин висновок про винне умисне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, без надання йому можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з сином, брати участь у його вихованні, розвитку та піклуванні, був би передчасним.
Невідвідування відповідачем закладу охорони здоров`я та навчальних закладів сина не є належним доказом його свідомого навмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Довідка з навчального закладу дитини, що містить загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні сина і не розкриває усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, в сукупності з іншими доказами не є достатньою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину не може свідчити про свідоме ухилення його від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання одного з батьків до надання дитині належного утримання.
Враховуючи, що ОСОБА_2 як батько не бере достатньої участі у вихованні сина, судова колегія вважала за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, поклавши на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24, від 20 вересня 2024 року у справі № 760/15928/22, від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.
Сервисы для юристов