ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 570/5054/24
провадження № 61-10133св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кхатер Фаді Еліас, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року під головуванням судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, - Служба у справах дітей Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.
В обґрунтування вимог вказувала, що сторони перебували у шлюбі, який розірваний рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2015 року.
У період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 27 грудня 2018 року змінив розмір аліментів та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн, щомісячно, з 27 грудня 2017 року та до повноліття дитини.
Позивач вважала, що необхідно визначити місце проживання сина з нею, оскільки виникають різні непорозуміння при оформленні документів, коли вимагають дозвіл батька, відтак вона змушена звернутись до суду за захистом свого права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 01 квітня 2025 року визначив місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її постійне проживання разом із матір`ю, яка створила усі необхідні умови для безпечного та гармонійного розвитку дитини. З урахуванням конкретних обставин даної справи, безперервне проживання сина з матір`ю забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю, з огляду на інтереси самої дитини, вирішення її соціальних проблем, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
Разом з тим, суд наголосив, що сам факт того, що дитина проживає з матір`ю, не означає, що питання врегульоване, оскільки відсутній належним чином оформлений акт згоди іншого з батьків.
Посилання представника відповідача на той факт, що відсутній спір між сторонами, суд не прийняв, оскільки відсутність доказів про активні дії одного з батьків, спрямовані на фізичне відібрання дитини, не може бути підставою для висновку про відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини. Той факт, що ОСОБА_1 визнав, що місцем проживання дитини є місце проживання матері, не означає, що право на проживання дитини з матір`ю офіційно визнано державою та органами, які опікуються правами дитини. В тому числі, про наявність спору між сторонами про визначення місця проживання дитини свідчить сам факт заперечення ОСОБА_1 проти задоволення цієї позовної вимоги.
Рівненський апеляційний суд постановою від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Кхатер Фаді Еліас, залишив без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року залишив без змін.
Апеляційний суд вважав, що відповідач заперечував щодо задоволення позову та водночас не вказував на необхідність закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази врегулювання питання щодо місця проживання дитини у позасудовому порядку: ні нотаріально посвідченого договору; ні офіційного рішення органу опіки та піклування.
Визнаючи наявність у позивача юридичних складнощів щодо вирішення побутових питань пов`язаних з проживанням з нею спільної дитини, зокрема щодо реєстрації місця проживання, відповідач не ініціював укладення мирової угоди.
Відтак доводи апеляційної скарги щодо відсутності предмета спору є безпідставними.
Відсутність формалізованого заперечення батька не виключає існування спору, навіть якщо він не перешкоджав проживанню дитини з матір`ю. Більше того, сам факт подання апеляційної скарги батьком підтверджувало, що спір тривав і не був врегульований на момент звернення до суду.
Суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини справи, врахував висновок органу опіки та піклування, дійшовши правильного висновку, що проживання дитини з матір`ю відповідає її найкращим інтересам. Позов був спрямований на усунення правової невизначеності та забезпечення стабільного становища дитини.
Сервисы для юристов