ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 697/362/21
провадження № 61-17036св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Скирди Б. К., та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі - ТОВ «АТБ-Маркет») про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що 25 червня 2019 року його звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Вважаючи звільнення незаконним, він звернувся до суду з позовом про визнання наказів недійсними, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 5 травня 2020 року у справі №697/2951/19 встановлено, що оголошення дисциплінарних стягнень позивачеві здійснено незаконно, тому відсутні підстави для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, однак відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
З огляду на те, що скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі у межах національного судочинства неможливе, він вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права щодо зміни формулювання причини звільнення.
Оскільки неправильне формулювання причини звільнення перешкоджає його працевлаштуванню, позивач вважав, що також має право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначав, що про порушення свого права він дізнався лише 4 травня 2020 року, коли відповідач на вимогу суду надав для ознайомлення накази про оголошення позивачеві дисциплінарних стягнень та документи-підстави для їх складання. Окрім того, позивач проходив амбулаторне лікування, тому з незалежних від нього обставин, які об`єктивно перешкоджали та створювали труднощі, своєчасно не звернувся до суду.
За викладених обставин просив поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права.
Визнати формулювання причини його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України неправильними.
Змінити формулювання причини звільнення, вказавши підставою звільнення частину третю статті 38 КЗпП України.
Стягнути з ТОВ «АТБ-Маркет» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 червня 2019 року, до дня фактичного виконання відповідачем рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Позивач не надав суду доказів, які підтверджують подання ним заяви згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України, що й підтвердив сам позивач у судовому засіданні.
Оскільки позивач не довів обставин, на які він посилався, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на те, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від основної вимоги, у її задоволенні місцевий суд також відмовив.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, встановлений статтею 233 КЗпП України, а наведені ним підстави для його поновлення обґрунтовані тими ж самими обставинами, яким вже надано оцінку судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду справи № 697/2951/19, інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивач не зазначив.
Сервисы для юристов