Постанова
Іменем України
16квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 751/4086/24
Провадження № 61-3138свп25
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду -судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І., Тітова М. Ю., Червинської М. Є., - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Підгорний Костянтин Миколайович (далі - адвокат позивача),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Міньковська Анастасія Володимирівна (далі - адвокат відповідача),
про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за несвоєчасний розрахунок внаслідок набуття у власність предмета іпотеки
за касаційними скаргами сторін на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2024 року, яке ухвалив суддя Лібстер А. С., і постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Шарапової О. Л., Євстафієва О. К., Скрипки А. А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач отримав у банку кредит. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передав в іпотеку нежитлове приміщення. Через неналежне виконання умов цього договору іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував право власності на нього за собою.Вартість предмета іпотеки на 90 відсотків перевищила забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя. Через невиконання останнім обов`язку повернути різницю коштів позивач у травні 2024 року звернувся до суду. Просив стягнути інфляційні втрати та три проценти річних за період з дня реєстрації іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у травні 2016 року до моменту добровільного повернення коштів у серпні-вересні 2023 року.
2. Суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, задовольнив позов частково: стягнув інфляційні втрати та три проценти річних за період із впровадження 12 березня 2020 року карантину через поширення коронавірусної хвороби COVID-19 до добровільного виконання грошового зобов`язання у серпні-вересні 2023 року. Відхилив доводи позивача про те, що у 2018 році позовну давність перервало подання позову й ухвалення рішення про стягнення відшкодування суми, яка перевищила вартість предмета іпотеки.
3. Позивач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що за вимогами про стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних за 2016 - 2018 роки перебіг позовної давності перервало звернення з позовом про стягнення відшкодування суми, яка перевищила вартість предмета іпотеки.
4. Відповідач теж подав касаційну скаргу. Зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували те, що уперіод дії в Україні воєнного стану позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи слід ураховувати періоди дефляції під час визначення інфляційних втрат кредитора? (2) чи спливла загальна позовна давність за вимогами, заявленими у травні 2024 року, про стягнення інфляційних втрат за травень 2016 року - вересень 2023 року і трьох процентів річних із 22 квітня 2016 року до днів зарахування коштів на рахунок позивача у серпні - вересні 2023 року? Відповідь на перше питання - позитивна, а на друге - негативна. Тому, зокрема, скасував судові рішення щодо відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період із 2 квітня 2017 року (за три роки до дати набрання чинності законом щодо продовження позовної давності на час карантину) до 11 березня 2020 року включно (дати, що передувала тій, з якої позов задовольнив суд першої інстанції) й ухвалив нове - про задоволення цих вимог.
(2) Зміст позовної заяви
6. У травні 2024 року позивач звернувся до суду. Просив стягнути з відповідача нараховані на несвоєчасно погашені 590 769,06 грн боргу інфляційні втрати за період з травня 2016 року до вересня 2023 року включно та три проценти річних, враховуючи погашення того боргу у період з 16 серпня до 29 вересня 2023 року, на загальну суму 772 502,02 грн. Обґрунтував так:
6.1. 31 жовтня 2006 року позивач уклав із АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання кредиту № 11061217000 (далі - кредитний договір). 1 листопада 2006 року сторони уклали додаткову угоду №11061217000-1 до кредитного договору, згідно з якою змінили умови забезпечення виконання зобов`язання позивача.
6.2. 1 листопада 2006 року позивач уклав із АКІБ «УкрСиббанк» іпотечний договір № 300062174 (далі - іпотечний договір), за умовами якого передав в іпотеку банку нежиле приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м за адресою: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13 (далі - предмет іпотеки).
6.3. 21 вересня 2015 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав договір факторингу № 27 із ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», за яким до останнього перейшло право вимоги до позивача за кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього.
6.4. 22 вересня 2015 року АКІБ «УкрСиббанк» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали договір про відступлення прав вимоги № 1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. і зареєстрований у реєстрі за №5002. За умовами того договору до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за іпотечним договором і права іпотекодержателя на предмет іпотеки.
6.5. 18 квітня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна (далі - приватний нотаріус) прийняла рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
6.6. Після переходу від позивача до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права власності на предмет іпотеки, що відбувся 21 квітня 2016 року, позивач не отримав відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Відповідач не виконав його грошове зобов`язання та порушив права позивача на отримання належного розміру відшкодування, передбаченого частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку».
6.7. Суд у справі № 751/2658/18 встановив, що з 21 квітня 2016 року відповідач мав сплатити позивачеві 3 954 749,71 грн, однак цього не зробив. «Оскільки відповідач, починаючи з 22 квітня 2016 року, грошове зобов`язання перед позивачем на вказану суму добровільно не виконав, останній добивався поновлення його прав у примусовому порядку через приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича у виконавчому провадженні № 69434599».
6.8. Через прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 22 квітня 2016 року, до моменту фактичного погашення заявленої частини боргу, відповідач має сплатити позивачеві інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.
6.9. Із 16 серпня до 29 вересня 2023 року позивач у рахунок виконання грошового зобов`язання ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» отримав від останнього 590 769,06 грн. Борг ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перед позивачем зі сплати інфляційних втрат за період з травня 2016 року до серпня 2023 року становить 641 635,50 грн, а три проценти річних за період з 22 квітня 2016 року до серпня-вересня 2023 року (з урахуванням днів фактичного погашення боргу) -130 866,52 грн.
Сервисы для юристов