ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 750/578/22
Провадження № 61-5100св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагаля Сергія Вікторовича на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2024 року в складі судді Овсієнко Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2025 року в складі колегії суддів Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним, скасування пункту рішення та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 27 грудня 2018 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала 2/15 частини у праві спільної часткової власності на об`єкти нерухомості на АДРЕСА_1 .
30 травня 2019 року рішенням Чернігівської міської ради № 42/VII-18 їй було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га на АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду. Питання затвердження проєкту землеустрою та надання їй в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0358 площею 0,1200 га на АДРЕСА_1 було включене до проєкту рішення грудневої сесії ради у 2019 році. У пункті 1.1 проєкту рішення було запропоновано встановити для неї розмір орендної плати на рівні 3 % нормативної грошової оцінки землі.
Проте 24 грудня 2019 року Чернігівська міська рада рішенням № 49/VII-18 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 7410100000:01:011:0358 на АДРЕСА_1 строком до 24 грудня 2024 року саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а також встановила розмір орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки землі.
Указувала, що нею було оскаржено це рішення Чернігівської міської ради до суду і постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року її позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення міськради в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки.
24 грудня 2020 року Чернігівська міська рада прийняла рішення № 3/VІІІ-34, яким встановила їй орендну плату на рівні 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначене рішення також було скасовано в судовому порядку.
23 грудня 2021 року Чернігівська міська рада прийняла рішення № 15/VIII-20, пунктом 36 якого встановила для неї орендну плату на рівні 11 % нормативної грошової оцінки, хоча пунктом 40 проєкту цього рішення передбачалась орендна плата на рівні 3 % нормативної грошової оцінки.
Вважала, що оскаржуваний нею пункт 36 рішення Чернігівської міської ради від 23 грудня 2021 року № 15/VIII-20 містить ознаки прямої дискримінації щодо неї та суперечить статтям 1, 6 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI«Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI), статей 2, 15, 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III), статей 203, 319, 320, 415 та 627 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, статті 25 Господарського кодексу (далі - ГК) України, практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду.
Просила визнати незаконним та скасувати пункт 36 рішення Чернігівської міської ради від 23 грудня 2021 року № 15/VIII-20 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26 листопада 2024 року рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
25 березня 2025 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання в розумінні статті 55 ГК України, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону № 2210-III, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року в справі № 751/689/23.
Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі заявниця не наводить чітких, конкретних ознак, за якими, на її думку, Чернігівська міська рада встановлювала різний розмір орендної плати. Нечітке формулювання ознак, які, як зазначає позивачка, свідчать про наявність в діях відповідача дискримінації щодо неї, виключають можливість визнання позову обґрунтованим та його задоволення. Схожий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 754/10844/18, від 22 листопада 2023 року в справі № 444/3482/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сагаль С. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій не врахував правових висновків, викладених у постановах:
- Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 927/169/21, від 18 лютого 2020 року в справі № 904/2403/18, від 11 лютого 2020 року в справі № 914/650/19, про те, що відсутність у Чернігівської міської ради єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) та, як наслідок, встановлення для таких суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, суперечить нормам конкурентного законодавства, оскільки вказані обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами;
Сервисы для юристов