Постанова
Іменем України
16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 128/1272/18
провадження № 61-1140св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Чернілевською Русланою Віталіївною , на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 рокув складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, про визнання заповітів недійсними.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка приходилась їй тіткою. Після смерті тітки відкрилася спадщина до якої належить житлового будинку, та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, з метою оформлення спадщини після смерті тітки ОСОБА_5 , 06 грудня 2017 року, позивачка звернулась до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Т.П. для прийняття спадщини, із заявою за №160, спадкова справа №61685934, номер у нотаріуса №68/2017.
Позивачці від сусідів стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
23 лютого 2017 року було складено другий заповіт, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 заповіла земельну ділянку площею 1,4531 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Позивачка вказує, на те, що померла ОСОБА_6 була дуже хворою, у неї з вересня 2013 року діагностовано хронічний мієлолейкоз (хронічний мієлолейкоз (ХМЛ) - злоякісна пухлина кровотворної тканини, яка виникає із клітини-попередника мієлопоезу, загальної для гранулоцитарного, еритроцитарного та мегакаріоцитарного ростків кровотворення), крім того, вона хворіла на ІХС, дифузний кардіосклероз, бронхіальну астму. А відтак, перебувала під дією медичних препаратів і в силу хвороб та віку, через стійкий розлад здоров`я, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним заповіт від 14 листопада 2014 року, складений ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області;
визнати недійсним заповіт від 23 лютого 2017 року, складений ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року в складі судді: Бондаренко О. І., у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
ОСОБА_5 з власної волі, маючи повну цивільну дієздатність та повністю усвідомлюючи значення своїх дій, зробила розпорядження на випадок свої смерті щодо усього належного їй майна. Також у заповіті вказано, що: «Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_5 особисто в голос його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам» (т.1, а.с. 8-9). Суд встановив, що оспорювані заповіти містять власноручні написи заповідача ОСОБА_5 та окрім того, містять підпис останньої, дійсність якого сторонами не оспорювалась;
ОСОБА_1 , як на підставу своїх доводів, стверджується про те, що в силу хвороб та перебування під дією медичних препаратів та віку, через стійкий розлад здоров`я, вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Дані твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовані висновком судово-психіатричного експерта № 19 від 30 грудня 2021 року, за яким при відповіді на перше питання вказано, що ОСОБА_5 станом на час складання нею заповіту від 14 листопада 2014 року страждала на психічний розлад у вигляді помірного порушення пізнавальної функції органічного ґенезу (F06.7). Зазначений у неї психічний стан не позбавляв її здатності на той час усвідомлювати значення свої дій та керувати ними;
позивачкою не доведено, що висновок експерта № 19 від 30 грудня 2021 року є неналежним доказом, а саме, що він не стосується предмета доказування або одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; представники позивачки заперечуючи проти висновку експерта, не надали доказів на його спростування. Посмертна судово-психіатрична експертиза, проведена атестованими судовими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такого виду експертиз. Висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 19 від 30 грудня 2021 року відповідає вимогам чинного законодавства, а позивач не навів підстав, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості раніше здійсненого висновку. У своєму висновку експерти надали повні та вичерпні відповіді на поставлені судом питання. Під час допиту судом експерти дали відповіді на поставлені їм питання та підтримали висновок експертизи;
будь-яких інших доказів, які б могли підтвердити абсолютну неспроможність ОСОБА_5 в момент вчинення заповітів 14 листопада 2014 року та 23 лютого 2017 року розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивачем ОСОБА_1 , у відповідності до статей 76-80 ЦПК України, не подано;
Сервисы для юристов