Постанова ВССУ від 15.07.2026 року у справі №758/5341/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа № 758/5341/25

провадження № 61-14183св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов» Деснянського району м. Києва,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року у складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального закладу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов» Деснянського району м. Києва про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 08 лютого 2021 року він працював у Комунальному закладі «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов» Деснянського району міста Києва на посаді вчителя інформатики та фізики.

13 березня 2025 року відповідач звільнив його з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивач звільнення вважав незаконним, оскільки жодних проступків, які стали підставою для його звільнення, він не вчиняв. Упродовж роботи він сумлінно виконував обов`язки вчителя, викладаючи інформатику та фізику, систематично підвищував професійний рівень, опановуючи сучасні освітні методики та технології, що підтверджується сертифікатами Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України та Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. 15 березня 2023 року він успішно пройшов атестацію як учитель інформатики та фізики, атестаційна комісія підтвердила його відповідність займаній посаді та присвоїла кваліфікаційну категорію «Спеціаліст другої категорії».

Зазначав, що за час роботи він не допускав порушень трудової дисципліни, до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, жодних фактів булінгу чи аморальних проступків щодо учнів або колег він не вчиняв.

Незважаючи на його високий професійний рівень, позитивні результати атестації та відсутність порушень, 13 березня 2025 року його було незаконно звільнено, начебто за аморальний проступок, оскільки жодних проступків він не вчиняв, звільнення було ініційоване директором школи без законних на те підстави, ймовірно, з особистих мотивів, тому таке звільнення є незаконним.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ Комунального закладу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов» Деснянського району м. Києва від 13 березня 2025 року № 44-к про звільнення та поновити його на посаді вчителя фізики та інформатики у Комунальному закладі «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов» Деснянського району міста Києва, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня

2025 року, у позові ОСОБА_1 до Комунального закладу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов» Деснянського району м. Києва про поновлення на роботі відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства України при звільненні позивача з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивачем, у свою чергу, не доведено суду відсутність вчинення ним саме аморального проступку, який у силу положень трудового законодавства є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, на якого покладено виконання виховних функцій, зокрема, здійснення в межах своїх повноважень педагогічних заходів.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагога, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, може слугувати не будь-який аморальний проступок, а безпосередньо такий, що несумісний із продовженням такої роботи.