ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 345/5838/25
провадження № 61-3489св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року у складі судді Онушканича В. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Баркова В. М., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути солідарно із останніх на свою користь заборгованість у розмірі 1 282,84 грн, яка складається із: 965,58 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період із липня 2019 року до квітня 2021 року; 245,44 грн - інфляційні втрати; 71,82 грн - три проценти річних, а також судові витрати у розмірі 7 968,96 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року прийнято відмову ФОП ОСОБА_1 від позову.
Провадження у справіза позовом ФОП ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 242,24 грн судового збору та 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 242,24 грн судового збору та 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Повернуто з державного бюджету ФОП ОСОБА_1 сплачений ним згідно з платіжною інструкцією акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») від 14 жовтня 2025 року № 414 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відмова позивача від позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому її необхідно прийняти, а провадження у справі закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині судового збору, районний суд урахував, що позивач відмовився від позову, а відповідачі до початку розгляду справи по суті фактично визнали позовні вимоги, а тому: 1) 50 відсотків суми судового збору, сплаченого при поданні позову (484,48 грн) необхідно повернути позивачу з державного бюджету; 2) решту суми судового збору - стягнути у рівних частинах із відповідачів на користь позивача (по 242,24 грн із кожного з них).
Районний суд указав про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів судових витрат відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, відповідно до якої уразі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У вказаній справі позивач не підтримує заявлені вимоги саме внаслідок їх задоволення відповідачами після пред`явлення позову.
Оцінивши складність справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), ціну позову, незначний обсяг юридичної та технічної роботи, необхідної для підготовки справи до розгляду, реальний час, витрачений на надання правничої допомоги, а також з урахуванням того, що справа розглядалася в порядку письмового провадження без виклику сторін, а відповідачі сплатили суму боргу одразу після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5 256,57 грн та їх невідповідність критеріям реальності й розумності. Тому районний суд зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн та стягнув із кожного з відповідачів на користь позивача по 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду про виправлення описки від 10 лютого 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Сервисы для юристов