ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 2-о-135 2008
провадження № 61-16588св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
заінтересовані особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівська обласна рада, ОСОБА_4 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Львівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської радина ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року, постановлену в складі колегії суддів:Копняк С.М. , Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівська обласна рада, ОСОБА_4 .
Заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що починаючи з 2006 року вона була власницею квартири АДРЕСА_1 . Належне їй помешкання розташовувалося на першому поверсі будинку. Під її квартирою у цокольному поверсі містилося помешкання № 19 . Свою квартиру вона придбала у ОСОБА_5 , уклавши з нею договір купівлі-продажу. Згідно з технічним паспортом на вказане житло, квартира складалася з двох кімнат, а її загальна площа становила 50,8 кв. м.
На момент купівлі квартири до вказаного приміщення попередня власниця вже здійснила прибудову, яку з невідомих заявниці причин не було узаконено. Як було відомо ОСОБА_1 зі слів попередньої власниці, у дворі будинку колись розташовувалися капітальні допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_3 . Оскільки квартира № 2 містилася на першому поверсі, два вікна з помешкання ОСОБА_1 виходили на одну зі стін цього допоміжного приміщення. Зі слів попередньої власниці ОСОБА_5 , вказані приміщення через тривале невикористання та відсутність будь-яких ремонтних робіт занепали та стали джерелом антисанітарії у дворі будинку.
Оскільки сім`я, яка мешкала у квартирі, розташованій у цокольному поверсі під квартирою ОСОБА_1 , нагально потребувала покращення житлових умов, керівництво житлово-експлуатаційної контори (далі - ЖЕК) дозволило їм приєднати ці допоміжні приміщення до свого помешкання. Зважаючи на те, що стіни допоміжних споруд були вимуровані на висоту першого поверху, приєднання об`єктів у межах цокольного поверху до квартири № 19 надавало можливість і попередній власниці ОСОБА_5 за рахунок цієї ж перебудови покращити власні житлові умови. За словами ОСОБА_5 , у 1999 році ЖЕК-300, за умови дотримання будівельних норм і правил при об`єднанні згаданих приміщень з квартирою № 2 , дозволив їй приєднати ці допоміжні споруди, які розташовувалися на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 на рівні її квартири. Зі слів мешканців будинку ОСОБА_1 стало відомо, що ці приміщення були зведені приблизно у 1957 році. До моменту передання попередній власниці вони ніким не орендувалися, не перебували на балансі Управління комунальної власності та не використовувалися іншими мешканцями будинку АДРЕСА_3 .
Після придбання квартири ОСОБА_1 намагалася оформити документи на спірні приміщення. У зв`язку з цим вона неодноразово зверталася до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації вказаних приміщень за своєю квартирою та виготовлення технічної документації. Усі її звернення були залишені без задоволення, оскільки через реорганізацію будинкоуправління рішення, яким попередній власниці було дозволено приєднати до помешкання № 2 ці приміщення, було втрачено, а інших документів стосовно цього майна вона не мала. Жодних претензій з боку владних установ щодо володіння спірним приміщенням до попередньої власниці та до ОСОБА_1 не надходило, як і не висловлювалося вимог звільнити займані приміщення.
Заяву ОСОБА_2 мотивовано тим, що 28 грудня 2000 року вона отримала реєстраційне посвідчення на житловий будинок, загальною площею 83,0 кв. м та гараж із господарськими будівлями, загальною площею 391,3 кв. м, які розташовувалися на АДРЕСА_5 . На той час цими будівлями користувалася Львівська обласна філармонія. Після отримання реєстраційного посвідчення ОСОБА_2 у Львівській обласній раді запевнили, що ця установа переїде і будівлі найближчим часом будуть вивільнені.
Право власності ОСОБА_2 на вказані будівлі, з-поміж іншого, підтверджувалося наявністю в неї технічного паспорта на житловий будинок площею 83,0 кв. мта гараж із господарськими будівлями площею 391,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 , який було видано Бюро технічної інвентаризації.
Водночас на усні звернення ОСОБА_2 до Львівської обласної ради та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо вивільнення житлового будинку для її проживання та членів її сім`ї ніхто не реагував. Такі звернення залишилися без жодного реагування.
У 2008 році вона зверталася до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з метою реєстрації права власності на вказаний житловий будинок та гараж із господарськими будівлями, однак її повідомили, що за цією адресою розташовано майно, зареєстроване за Львівською обласною радою. Після цього вона надала копії документів реєстраційної справи, зокрема копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 серпня 2007 року на побутові приміщення літ. А-1 площею 83,0 кв. м та гараж літ. Б-1 площею 391,3 кв. м, а також копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 серпня 2007 року № 15616327.
Оскільки вона стала власницею вказаних будівель у 2000 році, а її право власності було зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона вважала себе законним володільцем цього житлового будинку та гаража з господарськими будівлями. З метою приведення згаданих об`єктів у відповідність до санітарних вимог для подальшого проживання своєї сім`ї, вона витратила значні кошти на їх ремонт та впорядкування. З огляду на це заявниця вважала, що право власності на ці приміщення належало виключно їй, попри проведення реєстрації права власності на них за Львівською міською радою. Самостійно захистити свої права в позасудовому порядку через таку реєстрацію за міською радою вона не мала змоги.
Заяву ОСОБА_3 мотивовано тим, що у 2001 році вона та ОСОБА_1 перебували на прийомі в голови Львівської обласної ради, під час якого посадовець запропонував їм придбати нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , а саме: господарську будівлю площею 40,9 кв. м, будівлю літ. Б-1 площею 104,8 кв. м, прохідну площею 7 кв. м та будівлю майстерні площею 262,8 кв. м, загальною вартістю 142 000,00 грн.
Вони погодилися на цю пропозицію, і 13 липня 2001 року в присутності голови Львівської обласної ради та начальника управління майном спільної власності Львівської обласної ради вона уклала договір купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , а саме: господарської будівлі площею 40,9 кв. м, будівлі літ. Б-1 площею 104,8 кв. м, прохідної площею 7 кв. м та будівлі майстерні площею 262,8 кв. м, загальною вартістю 142 000,00 грн, а також провела оплату.
ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 провела ремонтні роботи у приміщеннях на АДРЕСА_6 та розширила їх, на що згодом оформила технічні паспорти від 27 січня 2005 року. ОСОБА_3 утримувала вказані приміщення в належному стані й частково використовувала їх упродовж багатьох років.
Сервисы для юристов