ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 2-4354/11
провадження № 61-11421св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Кудрявцевої Т. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця.
2. Мотивувала тим, що 09 грудня 2011 року постановою старшого державного виконавця відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року на підставі виконавчого листа № 2-4354/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») грошових коштів на суму 10 261 211,49 грн. Про існування заочного рішення ОСОБА_1 дізналася не раніше квітня-травня 2012 року та оскаржила у апеляційному порядку. Після відкриття апеляційного провадження зазначений виконавчий лист підлягав поверненню стягувачу за постановою державного виконавця. Після закінчення апеляційного перегляду, справи у подальшому Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив нове заочне рішення. Скаржник вважає, що для примусового виконання нового заочного рішення підлягав видачі новий виконавчий лист. Однак, таких дій державним виконавцем не було вжито, натомість продовжено примусове виконання першого заочного рішення, а саме вжито заходів для проведення реалізації належного боржнику майна на прилюдних торгах. Після набрання законної сили стягувач за видачею нових виконавчих листів не звертався, оскільки сторони досягли домовленості щодо простроченої заборгованості ОСОБА_1 у позасудовому порядку. У зв`язку з цим за заявами стягувача були скасовані раніше вжиті заходи забезпечення позову у цивільній справі. При цьому, державний виконавець не вжив заходів для закінчення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого листа до суду, який його видав. Натомість виконавче провадження було передано державному виконавцю Кеді М. В., чия бездіяльність була визнана неправомірною ухвалою суду від 03 вересня 2013 року у справі № 4с/200/60/2013. За умови дотримання державним виконавцем процедури завершення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у порядку статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції до 2016 року шляхом повернення виконавчого листа до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2012 року про відкриття апеляційного провадження, державний виконавець Кеда М. В. не міг винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 026 121,15 грн і не мав підстав для її окремого пред`явлення до виконання.
3. З врахуванням наведеного скаржник вважала, що внаслідок бездіяльності державного виконавця Хомишин Ю. Б. на неї було покладено надмірний тягар зі сплати виконавчого збору. Про існування постанови від 14 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору скаржнику стало відомо у виконавчому провадженні № 40020233 у жовтні 2023 року.
4. Враховуючи наведене, скаржник з врахуванням заяви про доповнення скарги (т. 1 а. с. 12-13) просила суд поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця, визнавши причини пропуску поважними; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишин Ю. Б. щодо неповернення виконавчого листа № 2-4354/2011 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, який його видав 19 жовтня 2011 року, всупереч ухвалі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2012 року про відкриття апеляційного провадження.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та мотиви його ухвалення
5. Ухвалою від 25 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська поновив ОСОБА_1 строк на подання скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання, про визнання постанови частково протиправною та часткове її скасування, а також заяви про доповнення скарги. Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання про визнання постанови частково протиправною та часткове її скасування задовольнив частково. Визнав постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М. В. від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2011 року № 2-4354/2011 стягувачу згідно з пунктом 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» протиправною у частині виділення у окреме провадження і направлення для виконання за підвідомчістю постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору та скасував постанову державного виконавця від 12 вересня 2013 року у цій частині.
6. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався відсутністю доказів вручення ОСОБА_1 раніше, ніж 19 грудня 2023 року, копії постанови державного виконавця Вовченка О. В. від 09 грудня 2011 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та постанови державного виконавця Кеди М. В. від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа, а документи, які могли викрити невиконання вимог закону державною виконавчою службою, були знищені у зв`язку зі спливом строку зберігання виконавчого провадження. У зв`язку з цим суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, всі сумніви щодо пред`явлення ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження тлумачив на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. 05 вересня 2025 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
8. Мотивує скаргу тим, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку для подання скарги на дії/бездіяльність державного виконавця, оскільки не взяли до уваги презумпцію обов`язку особи знати про стан справ у виконавчому провадженні. Суди не навели докази та нормативно-правове обґрунтування наявності у державного виконавця обов`язку з повернення виконавчого документа. Суди не надали оцінку аргументам органу державної виконавчої служби щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Суд протиправно не розглянув клопотання органу державної виконавчої служби про витребування заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення у справі у зв`язку з поновленням строку на апеляційне оскарження (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 , який діє у інтересах ОСОБА_1 , зазначає, що доводи касаційної скарги безпідставні, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що дії органу державної виконавчої служби не відповідали вимогам закону, про що правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваному судовому рішенні.
Провадження у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою від 11 вересня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
11. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
12. 08 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи
Сервисы для юристов