ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15квітня 2026 року
м. Київ
справа № 607/10707/24
провадження № 61-862св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратурина рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Дзюбича В. Л., постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року, ухвалені в складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костіва О. З., Хоми М. В., та касаційні скарги Державної казначейської служби України іГоловного управління Національної поліції у Тернопільській області на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костіва О. З., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області (далі - ГУ НП у Тернопільській області), Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позов обґрунтовано тим, що слідчим відділом Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області) розслідувалося кримінальне провадження № 12012210010000530 стосовно нього за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах вказаного кримінального провадження органами досудового розслідування проводилися слідчі процесуальні дії, які суттєво обмежили його права та свободи.
Так, 20 липня 2012 року начальником відділення СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області проведено виїмку фінансово-бухгалтерських документів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в результаті чого він не міг нормально вести бухгалтерську звітність підприємницької діяльності, вчасно надавати звітність в податкові органи.
Також, постановами начальника відділення СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 25 червня 2012 року та 10 липня 2012 року щодо нього застосовано запобіжний захід, передбачений статтею 151 Кримінального процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року), - підписку про невиїзд, 06 серпня 2012 року - накладено арешт на частину належної йому квартири та автомобіль, а 08 серпня 2012 року - на все його майно, у зв`язку з чим він (позивач) був позбавлений законного права на вільне розпорядження майном, належним йому на праві власності, близько 10 років.
У ході досудового розслідування 24 січня 2013 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172 та частиною п`ятою статті 191 КК України.
24 квітня 2017 року прокурором Тернопільської місцевої прокуратури змінено в суді обвинувачення, з якого виключено посилання на частину першу статті 172 КК України, а 16 жовтня 2019 року - перекваліфіковано дії позивача за частиною першою статті 191 КК України.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року, залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, ОСОБА_1 виправдано, у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаних кримінальних правопорушень.
Таким чином, він незаконно перебував під кримінальним переслідуванням протягом досудового слідства та судового розгляду з 16 червня 2012 року до 12 травня 2021 року включно, що складає 106 місяців і 26 днів.
Внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури йому спричинено душевну травму, що призвело до погіршення стану його здоров`я та до неможливості відновлення життєвих стосунків, які існували до кримінального переслідування. Незаконне кримінальне переслідування вплинуло на ділову репутацію і честь позивача, внаслідок чого було припинено підприємницьку діяльність.
Ураховуючи ступінь страждань позивача від безпідставного обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, застосування до нього запобіжних заходів, оголошення в розшук, вилучення майна під час обшуків, накладення арешту на особисте та сім`ї майно, тривалість обмеження його конституційних прав та перебування під слідством та судом, наявні законні підстави для визначення розміру моральної шкоди, спричиненої незаконними діями державних органів, виходячи з установленого законодавством України розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, а саме - 856 000,00 грн, що відповідає характеру та обсягу його моральних страждань, а також вимогам розумності і справедливості.
Також, відповідно до положень статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягають відшкодуванню суми, сплачені у зв`язку з наданням йому юридичної (правової) допомоги, в розмірі 75 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 22, 23, 1167, 1176 ЦК України, статей 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 просив суд cтягнути з державного бюджету України на свою користь 856 000 грн завданої моральної шкоди, 75 000 грн майнової шкоди та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 855 200 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 75 000 грн майнової шкоди. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сервисы для юристов