ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 461/3526/22
провадження № 61-8540св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року в складі судді Кротової О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України», про відшкодування моральної шкоди та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України», Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 1 462 745 000,00 грн на відшкодування заподіяної діями органів державної влади моральної шкоди.
Зазначав, що 19 березня 2010 року суддею Господарського суду Львівської області Морозюк А. Я. було порушено справу про банкрутство фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 за заявою кредитора - Акціонерного товариства (далі - АТ) «Райффайзен Банк». Ця процедура була продовженням дій кредиторів з продажу його майна, а саме примусового продажу на прилюдних торгах квартири та будинку в порядку виконавчого провадження, який не відбувся через відсутність покупців. Процедура банкрутства, яка мала на меті погашення його боргів шляхом припинення підприємницької діяльності, настання негативних наслідків для можливості в подальшому знову займатися підприємництвом, продажу майна банкрута для звільнення від боргів, не дала йому жодного позитивного результату, тривала з 19 березня 2010 року до 06 грудня 2019 року, спричинила значне втручання в особисте життя, змушувала з 2010 року захищатися від кредиторів та державних органів, які прикривали їх інтереси, а також необхідно було доводити свою позицію та те, що він не є ворогом держави, а людиною, яка має право на справедливий суд та гідне поводження.
Вказував, що підставою для звернення АТ «Райффайзен Банк» із заявою про порушення справи про банкрутство стало, те що ним отримано кредит в цій фінансовій установі на суму 140 000,00 доларів США. Кредит був забезпечений іпотекою - квартирою АДРЕСА_1 , є споживчим кредитом і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності. Отже, провадження в справі про банкрутство порушено незаконно.
Також посилався на незаконність продажу його майна - іпотечної квартири. Згідно з актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 січня 2010 року квартиру продано на прилюдних торгах за ціною, в чотири рази нижчою від її оцінки на момент передачі майна в іпотеку. Реалізація предмета іпотеки відбувалася на прилюдних торгах установами, які віднесені до управління Міністерства юстиції України, тобто перебували в безпосередньому підпорядкуванні та віданні цієї установи.
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11 лютого 2010 року державний виконавець повернув АТ «Райффайзен Банк» виконавчий документ, оскільки в нього ( ОСОБА_1 ) відсутнє інше майно, яке б не перебувало в заставі. Проте й на момент відкриття виконавчого провадження в нього не було майна, яке б не перебувало в заставі, однак державний виконавець не повернув виконавчий документ, а здійснив примусовий продаж предмета іпотеки.
Отже, передавши в рахунок забезпечення вимог за договором кредиту майно, оціночна вартість якого перевищувала вартість кредиту, він мав право очікувати на погашення суми кредиту за рахунок продажу такого майна. Протиправний продаж майна за заниженою вартістю призвів до непогашення кредиту, збільшення суми заборгованості і звернення банку до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Позивач посилався на незаконність формування реєстру вимог кредиторів та визнання банкрутом ФОП ОСОБА_1 , оскільки до вимог першої черги було неправильно включено вимоги АТ «Райффайзен Банк» та Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Альфа-Банк» за трьома кредитним договорам, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 було придбано майно для особистих потреб (будинок, земельна ділянка, автомобіль). Заборгованість ФОП ОСОБА_1 , яка стала підставою визнання його банкрутом, сформована в результаті включення вимог кредитів, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, та ініціювання процедури банкрутства у зв`язку з виникненням заборгованості за договором споживчого кредитування.
На думку позивача, процедура банкрутства тривала надмірно довго, з порушенням строків, що заподіяло йому шкоду та його сім`ї.
Також позивач вказував на інші порушення в процедурі банкрутства, які вплинули на його права, а саме: ліквідатор отримував кошти за свою роботу в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 безпосередньо від АТ «Райффайзен Банк» без затвердження умов оплати рішенням суду; арбітражний керуючий незаконно включив до ліквідаційної маси банкрута та здійснював продаж майна, яке не могло бути реалізоване в процедурі банкрутства, зокрема й майно ОСОБА_2 03 жовтня 2014 року на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2014 року незаконно внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення ФОП ОСОБА_1 , яка була оскаржена та скасована 28 січня 2015 року.
Із 03 жовтня 2014 року до 2017 року ФОП ОСОБА_1 значився як припинений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і процедура банкрутства не могла здійснюватися, проте арбітражний керуючий продовжував виконувати функції ліквідатора. Запис про поновлення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 теж здійснений незаконно, оскільки був вчинений за вказівкою начальника управління юстиції ОСОБА_3 , а не на підставі рішення суду.
Сервисы для юристов