ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року
м. Київ
справа № 932/2640/22
провадження № 61-297св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2023 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпровська міська рада, в якій просила визнати недійсним розпорядження Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» (далі -ВАТ «Дніпрошина») від 21 вересня 1998 року № 4920 в частині передачі ОСОБА_2 у спільну сумісну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 21 вересня 1998 року, видане ВАТ «Дніпрошина» на підставі розпорядження № 4920 від 21 вересня 1998 року в частині посвідчення, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 незаконно порушує її майнові права спадкоємця на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4 за заповітом. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 вересня 2019 року вона прийняла спадщину після смерті своєї матері, до складу спадкового майна серед іншого входить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка вважала, що ОСОБА_2 незаконно приватизував частки цієї квартири у 1998 році, оскільки не проживав постійно у цій квартирі з 1991 року та не був членом родини ОСОБА_4 на момент подачі нею заяви на приватизацію квартири.
У жовтні 2019 року їй стало відомо внаслідок відкриття спадкової справи та відповідного звернення до Дніпропетровського міського БТІ для виготовлення технічного паспорту на квартиру для отримання свідоцтва про право на спадщину, що згідно з розпорядженням відділу приватизації ВАТ «Дніпрошина» від 21 вересня 1998 року за № 4920 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 безоплатно передано квартиру у власність та видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким вони отримали право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,7 кв. м, у спільну сумісну власність в рівних частках кожному.
Позивачка регулярно приїздила з Києва до своєї матері і тому вона достеменно знала, що матір до 1991 року проживала в квартирі разом з її братом ОСОБА_2 , а з 1997 року у квартирі проживали лише її матір ОСОБА_4 та паралізована після інсульту її 83-річна бабуся ОСОБА_5 , яка була зареєстрована за вказаною адресою з 22 липня 1997 року до 04 листопада 1997 року та з 04 грудня 1998 року до 28 серпня 2006 року.
Позивачка вказувала на те, що у березні 2021 року вона з відповіді Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 04 березня 2021 року № 8/4-289, наданої на адвокатський запит її представника від 25 лютого 2021 року № 49 дізналася про існування акта від 14 грудня 2018 року про непроживання ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_4 з 1991 року, на підставі якого було оформлено субсидію ОСОБА_4 у 2018 році. Цей акт був власноруч підписаний ОСОБА_2 та трьома сусідами по будинку ОСОБА_4 . З цього акта видно, що ОСОБА_2 підтверджує, що з 1991 року та до дня складання акту він фактично проживав у квартирі своєї дружини - ОСОБА_6 , яка розташована за адресою АДРЕСА_3 . Також до відповіді на адвокатський запит додано копію заяви ОСОБА_4 , у якій вона теж стверджує, що син ОСОБА_2 із нею не проживає.
Позивачка зазначала, що на підставі акта про непроживання ОСОБА_2 з 1991 року у квартирі ОСОБА_4 можна дійти висновку, що ОСОБА_2 з 1991 року постійно там не проживав, утворив сімю зі ОСОБА_6 , до квартири якої переїхав на постійне проживання, та щонайменше з 1992 року втратив право користування цією квартирою у розумінні статті 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), а отже не мав законних підстав брати участь у приватизації квартири. Перед моментом приватизації квартири з ОСОБА_4 постійно проживала лише її матір ОСОБА_5 , але як стало відомо з документів, чомусь саме перед приватизацією вона з невідомих причин була знята з реєстрації у цій квартирі і зареєстрована знову у ній вже після її приватизації.
Викладене свідчить, що ВАТ «Дніпрошина» неправомірно здійснило приватизацію квартири в частині належності на праві власності частки квартири ОСОБА_2 та неправомірно видало свідоцтво про право власності на житло від 21 вересня 1998 року в частині належності квартири на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 . Позивачка після смерті своєї матері прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса і вважала, що квартира повинна була належати її матері у повному обсязі, а не у частці , що вплинуло на обсяг спадкового майна. За наведених обставин, вважала своє право порушеним та підлягає захисту судом.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 11 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28 500,00 грн.
Стягуючи з позивачки на користь відповідача 28 500,00 грн правничої допомоги, виходив зі співмірності заявлених вимог та виконаної адвокатом роботи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду залишено без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду від 11 серпня 2023 року ухвалено з дотримання всіх норм права, судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено всі надані докази у справі та надано належну правову оцінку даним правовідносинам.
Сервисы для юристов