ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2026 року
м. Київ
справа № 565/146/24
провадження № 61-5983св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: релігійна громада Християнської церкви «Світло зорі» у місті Вараш, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до релігійної громади Християнської церкви «Світло зорі» у місті Вараш, ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2024 року у складі судді Демчини Т. Ю. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недостовірною інформацію, поширену за допомогою мережі «Інтернет» у текстовому та відеоформатах; зобов`язати відповідачів спростувати поширену ними за допомогою мережі «Інтернет» у текстовому та відоеформатах інформацію; заборонити відповідачам поширювати інформацію, якою порушуються його особисті немайнові права; стягнути з відповідачів на його користь по 1 200 000,00 грн моральної шкоди з кожного.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що орієнтовно у липні 2023 року у мережі «Інтернет» відповідачі поширили недостовірні відомості, а саме: 1. «Наступне судове засідання призначене на 2 листопада. За нашим клопотанням суд виніс ухвалу про обов`язкову участь в судовому засіданні позивача ОСОБА_3 який мав гроші, щоб «придбати» ресторан за мільйон, а нема в нього людини котра змогла б його доставити до суду. Бо він інвалід першої групи і проживає на Хрещатику (смайлик, який саркастично сміється та радіє). P.S. Усі замовники та виконавці будуть сидіти у в`язниці! (смайлик з піднятим догори вказівним пальцем)»; 2. «А так як ми не віддали бандитам добровільно будівлю, не пішли з ними на домовленості…»; 3. «… Тому, що цинізм полягає в тому, що рейдери підробили документи і намагалися вкрасти їхню нерухомість!..». Зазначеною інформацією відповідачі принижують його честь та гідність, насміхаючись над його інвалідністю, обмеженими можливостями, низьким соціальним та матеріальним рівнем, ідентифікують його за іменем та прізвищем, вулицею місця проживання, що створює загрозу його життю і здоров`ю, а також життю і здоров`ю його рідних, близьких та оточуючих, змушує його та його родину проводити час та ночувати не у власній домівці, при цьому викладають інформацію у формі, що паплюжить ім`я позивача, пов`язує його з ганебними висновками та прив`язує до нього ганебну тезу. Позивач зазначає, що наведені твердження є недостовірними, безпідставними та необґрунтованими. Відповідачі всупереч вимогам закону оголосили та оприлюднили особисті дані позивача, зокрема, про наявність у нього інвалідності, звинуватили його у вчиненні злочинів.
Внаслідок неправомірних дій відповідачів йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та стражданнях, що спричинило суттєве порушення звичайного способу життя.
У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кузнецовський міський суд Рівненської області ухвалою від 16 квітня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовив.
Кузнецовський міський суд Рівненської області рішенням від 29 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами обставин поширення у мережі «Інтернет», зокрема у соціальних мережах «Фейсбук» та «YouТube», щодо нього недостовірної інформації, а також поширення такої інформації саме відповідачами, а надані позивачем роздруківки тексту не містять ідентифікуючої інформації сайтів у мережі «Інтернет», за якою була б можливість її перевірки та встановлення авторів цих текстів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рівненський апеляційний суд постановою від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року та рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2024 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що скріншот опублікованих матеріалів у соціальній мережі «Facebook» є належним доказом в разі, якщо буде доведено, що під акаунтом на сторінці « ОСОБА_2 » саме ОСОБА_2 поширив оспорену інформацію. Саме цей факт повинен був довести позивач, у тому числі просити суд витребувати інформацію про власника веб-сайту, реєстратора доменного імені « ОСОБА_2 » та про дослідження оригіналів електронних доказів шляхом їх огляду. Проте такі клопотання позивач не заявляв як і не заявляв клопотання про призначення експертизи для дослідження змісту веб-сторінок у мережі «Інтернет», необхідної для встановлення факту поширення недостовірної інформації відповідачами, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи щодо осіб, які розмістили таку інформацію. Установивши, що у скріншотах, наданих позивачем до суду, відсутні відповідні URL-посилання, клопотання про витребування оригіналів таких доказів та їх огляд позивач не заявив, а отже, не довів факту поширення саме відповідачами недостовірної інформації, як і не довів поширення ними зазначених відеозаписів у мережі «Інтернет», зокрема: на яких ресурсах мережі, коли, ким та у який спосіб (у яких публікаціях), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Будь-які інші належні та достатні докази про поширення відповідачами інформації, що порушує особисті немайнові права позивача або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, матеріали справи не містять. Крім того, апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що суд першої інстанцій безпідставно відхилив клопотання про витребування доказів, оскільки надання такої інформації не входить до компетенції Національної поліції та не свідчить про наявність у них такої інформації. В матеріалах справи немає доказів того, що позивач був позбавлений можливості самостійно отримати вказаний доказ.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року і направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Плати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 рок у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц та постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 404/7153/20, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 22 травня 2024 року у справі № 369/1937/20, від 12 липня 2023 року у справі № 910/5080/21;
суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
Сервисы для юристов