ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 369/12180/22
Провадження № 61-7620св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Тараса Орестовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року в складі колегії суддів Євграфової Є. П., Гаращенка Д. Р., Левенця Б. Б.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Галина Михайлівна, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, про скасування рішення про державну реєстрацію речового права та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що 27 серпня 2021 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з яким вона отримала в борг 1 437 707,50 грн (що еквівалентно 53 150,00 доларів США) на строк до 27 листопада 2021 року. На забезпечення виконання грошового зобов`язання між ними був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , яким визначено позасудовий порядок звернення стягнення на майно в разі порушення виконання умов договору позики.
25 листопада 2021 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики: визначено суму позики в розмірі 1 709 549,88 грн, що еквівалентно 62 828,00 доларів США, погоджено графік повернення грошових коштів та визначено кінцевий строк - до 27 травня 2022 року включно. Також внесені зміни до договору іпотеки щодо розміру позики.
18 листопада 2022 року за повідомленням сусідки двері до її квартири були зламані. Після виклику поліції позивачці стало відомо, що 14 листопада 2022 року за рішенням державного реєстратора Теплюк Г. М. здійснено реєстрацію права власності на її квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, рекомендованого повідомлення про вручення та довідки про розмір заборгованості.
Зазначала, що через збройну агресію та загрозу життю 25 березня 2022 року вона вимушено залишила країну та наразі проживає в Швейцарії. Воєнний стан в Україні вважає форс-мажорними обставинами, а дію статей 37, 38, 40, 41, 46 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) - зупиненими до закінчення війни. Вона не уникала комунікації з позикодавцем, повідомляла, що перебуває за кордоном, про намір повертати борг після отримання статусу біженця, налагодження роботи за кордоном, наміром викупити квартиру. Ніколи не відмовлялась від взятих на себе боргових зобов`язань.
Вважала, що під час здійснення реєстрації права власності на квартиру за відповідачем були порушені норми Закону Українивід 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» (далі - Закон № 1952-IV), Закону № 898-IV, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127). Зокрема, позивачці не було надіслано вимогу іпотекодержателя та вона таку вимогу не отримувала, оскільки перебувала за кордоном, про що достеменно було відомо відповідачу, який незаконно проник до її власності. Крім того, на час складання висновку про вартість квартири ОСОБА_2 не був її власником, не мав доступу до неї, тому оцінка проводилась без фактичного доступу до предмета оцінки.
Просила суд визнати дії приватного нотаріуса Теплюк Г. М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65455995 від 14 листопада 2022 року незаконними; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65455995 від 14 листопада 2022 року 11:53:28, прийняте приватним нотаріусом (Вишгородський районний нотаріальний округ, Київська область) Теплюк Г. М. щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
27 травня 2024 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області в задоволенні позову відмовлено.
19 серпня 2024 року додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 27 000,00 грн.
09 квітня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року задоволено. Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відмовлено.
Судові рішення по суті спору мотивовані тим, що позивачка не надала доказів на підтвердження неправомірності дій державного реєстратора під час реєстрації права власності за відповідачем, а доводи щодо неналежного повідомлення позивачки про звернення стягнення на предмет іпотеки спростовані матеріалами справи, які підтверджують належне направлення та отримання вимоги про усунення порушення.
Також суд вважав безпідставними посилання позивачки в позовній заяві на відсутність звіту про оцінку майна, оскільки під час розгляду справи відповідач надав копію відповідного звіту. Доводи позивачки щодо невідповідності оцінки майна виходять за межі підстав позову, якими ОСОБА_1 визначила незаконність рішення реєстратора у зв`язку із відсутністю звіту.
Оскільки іпотека в межах спірних правовідносин є забезпеченням повернення позики, а не споживчого кредиту, положення пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV, на які посилається позивачка, не застосовуються.
Апеляційний суд скасував додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року та відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Садової В. В. про ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що доказів направлення (надання) іншим учасникам справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення разом із додатками, доданими до неї, до заяви про ухвалення додаткового рішення заявником не було додано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Т. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду:
Сервисы для юристов