Постанова
Іменем України
14 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 307/1811/21
Провадження № 61-1632св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Русинчука М. М., суддів Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,- розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої за первісним позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - мати),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - батько),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області,
за зустрічним позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини
позивач - батько,
відповідачка - мати,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області,
за касаційною скаргою матеріна постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Дружина звернулася з позовом до чоловіка про розірвання шлюбу та визначення місця проживання їхнього малолітнього сина з нею. Вважала, що це якнайкраще відповідатиме інтересам останнього. Батько не погодився. Стверджував, що здатен краще забезпечити інтереси дитини. Тому подав зустрічний позов, в якому просив визначити місце проживання сина з ним. Суд першої інстанції первісний позов задовольнив, а у задоволенні зустрічного відмовив. Апеляційний суд скасував це рішення у частині визначення місця проживання дитини з матір`ю й ухвалив щодо такої вимоги протилежне. Вважав, що відсутні обставини, які давали б підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю матиме кращий вплив на дитину, ніж залишення її разом із батьком у звичному для неї середовищі.
2. Мати оскаржила постанову апеляційного суду. У касаційній скарзі стверджувала, що суд апеляційної інстанції вирішив спір без застосування висновків Верховного Суду про необхідність якнайкращого забезпечення інтересів дитини та врахування у такому спорі результатів обстеження умов проживання, характеристики її психоемоційного стану, поведінки батьків щодо дитини. Мати вважала, що спір щодо місця проживання сина можна вирішити лише після його повернення до України як держави постійного місця проживання.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, проживання з ким із батьків за встановлених судами попередніх інстанцій обставин якнайкраще відповідатиме інтересам дитини. Вирішив, що визначення апеляційним судом місця проживання дитини з батьком забезпечує якнайкращі інтереси дитини за встановлених обставин цієї справи та є сумісним із гарантіями права на повагу до сімейного життя матері. Тому залишив касаційну скаргу без задоволення.
(2) Зміст позовної заяви
4. У травні 2021 року мати звернулася до суду з позовною заявою. Просила: розірвати шлюб із батьком і визначити місце проживання їхнього малолітнього сина - ОСОБА_3 (далі - дитина, син) - з нею. Мотивувала вимоги так:
4.1. 10 липня 2018 року сторони спору зареєстрували шлюб у Тячівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина, яка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні і вихованні. Поки сторони спору проживали у батьків позивачки у с. Біловарці, то відповідач ніде не працював, а мав лише тимчасові заробітки. На них та на допомогу, яку пересилала бабуся позивачки, сторони далі жили у м. Тячеві. Почалися сварки, під час яких відповідач її бив, а одного разу прогнав із дому. Вона повідомила про це рідних, які приїхали та забрали її до себе. Тривалий час сторони спору проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Примирення та збереження шлюбу неможливе. Перебування у шлюбі суперечить інтересам дитини.
4.2. У матері є можливість влітку поїхати з дитиною на оздоровлення за кордон, оскільки там проживають її мама та бабуся, які допомагають їй матеріально, але батько не надає їй дозволу на перетин кордону з дитиною.
5. Через рік - у судовому засіданні 4 квітня 2022 року (за день до ухвалення рішення суду першої інстанції) - мати зазначила, що батько змінив місце проживання дитини, яке наразі їй невідоме, та не дозволяє бачити свого сина (файл технічного запису судового засідання: 20220404-172324; час 0:37:30 - 0:38:54). Тому усно попросила суд: негайно відібрати дитину від батька та повернути її за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 допустити негайне виконання судового рішення (файл технічного запису судового засідання: 20220404-172324; час 0:39:10 - 0:40:55).
(3) Зміст зустрічної позовної заяви
6. У липні 2021 року батько подав зустрічний позов. Із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 1, а. с. 199) просив визначити місце проживання дитини разом із ним за місцем його проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_2 (далі - житловий будинок). Мотивував так:
6.1. Із народженням сина мати змінилася. Почала говорити, що їй набридло сидіти з дитиною, що в неї депресія, що їй сумно вдома, вона хоче гуляти, ходити на дискотеки і не готова до сімейного життя, щоб сидіти із сином в декретній відпустці. 24 травня 2021 року мати разом із дитиною поїхала до подруг на відпочинок. Повернулася близько 12 години ночі в стані алкогольного сп`яніння. Син не був перевдягнутий, підгузок був брудний, дитина сильно вимотана та хотіла спати. Мати неодноразово мала суїцидальні наміри, зокрема різала собі вени та намагалася втопитися. Вона надає онлайн послуги інтимного характеру (надсилає різним чоловікам свої оголені фото та відеозаписи, на яких вона торкається статевих органів). Така її аморальна поведінка суперечить інтересам дитини.
6.2. Мати не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов для проживання дитини, мешкає у будинку бабусі та дідуся, які постійно у присутності дитини висловлюються ненормативною лексикою, кричать і тим самим лякають сина. За два тижні до подання зустрічного позову батько приїжджав із дитиною до матері, щоб вона мала можливість побачити сина. Однак на зустріч прийшли дідусь і бабуся матері, почали ображати батька в присутності дитини нецензурними словами, «схопили сина та почали втікати і перекидати його через огорожу, мов м`яча».
Сервисы для юристов