Постанова ВССУ від 13.07.2026 року у справі №932/3092/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

м. Київ

справа № 932/3092/23

провадження № 61-15919св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Племяннікова Богдана Дементійовича, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року під головуванням судді Овчиннікової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просиввитребувати у ОСОБА_2 із чужого незаконного володіння на свою користь квартиру АДРЕСА_1 .

2. В обґрунтування вимог вказував, що він став власником зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 26 жовтня 2005 року згідно з рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 14 квітня 1989 року № 161/11 в результаті приватизації. Спірна квартира не є спільним майном подружжя. Вважав, що внаслідок неправомірних дій інших осіб спірна квартира вибула із його володіння поза його волею та в силу статей 387, 388 ЦК України існують всі підстави для витребування спірної квартири із незаконного володіння відповідача на його користь.

3. У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування позовної давності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 14 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовив.

5. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 набув право власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, який є чинним, недійсним в судовому порядку не визнаний. Отже він є належним власником спірної квартири.

6. Ні фізичного, ні юридичного вибуття майна з володіння ОСОБА_1 не з його волі не відбулось, як і не встановлено належності цього спірного майна позивачу, що виключає звернення позивача саме з таким віндикаційним позовом до відповідача, який набув спірну квартиру у власність у іншого належного власника у законний спосіб.

7. Дніпровський апеляційний суд постановою від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Племяннікова Б. Д. , задовольнив частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року змінив в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року залишив без змін.

8. Апеляційний суд зазначив, що позивач придбав квартиру за договором купівлі-продажу, укладений з ОСОБА_5 26 листопада 2002 року, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Отже, на об`єкт нерухомого майна розповсюджується спільна сумісна власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шлюб між якими був розірваний лише рішенням від 26 вересня 2016 року у справі № 200/15089/16-ц, яке набрало чинності в частині розірвання шлюбу 25 липня 2018 року. Будь-яких доказів спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру позивач не надав.

9. Ні місцевому, ні апеляційному судам не надано доказів на спростування доводів відповідача, що на час придбання спірного нерухомого майна він не знав і не міг знати, що продавець не має права на відчуження спірної квартири.

10. На час укладення договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 26 вересня 2016 року у справі № 200/15089/16-ц, щодо поділу майна подружжя, набрало чинності 07 жовтня 2016 року.

11. Оглянувши матеріали цивільної справи № 200/15089/16-ц, апеляційний суд встановив, що представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду лише 05 квітня 2018 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири на користь ОСОБА_2 .

12. Крім того, суд встановив, що у цивільній справі № 200/15089/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції письмову заяву від 13 вересня 2016 року, посвідчену віце-консулом України в Бельгії за реєстровим № 570/801, в якій він визнав та не заперечував щодо задоволення вимог, викладених у позовній заяві ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя з відступленням від рівності часток подружжя із врахуванням інтересів спільних дітей. Також у цій заяві ОСОБА_1 просив слухати справу за його відсутності та ухвалити рішення про розірвання шлюбу і поділ майна. З урахуванням наведеної позиції ОСОБА_1 , яка була викладена письмово, не спростовані доводи відповідача, що він є добросовісним набувачем, оскільки навіть продавець ОСОБА_3 була обізнана про погодження її колишнього чоловіка ОСОБА_1 на визнання за нею, продавцем, права на спірну квартиру. Непослідовна поведінка ОСОБА_1 об`єктивно не могла бути передбачена покупцем ОСОБА_2 .

13. Отже, проявивши розумну обачність у повному обсязі, покупець ОСОБА_2 , на час придбання спірного нерухомого майна, не знав і не міг знати, що продавець ОСОБА_3 не має права на відчуження зазначеної квартири.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

14. У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Племянніков Б. Д., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

15. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

16. Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі

№ 522/2201/15-ц, у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 203/806/21, у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.