Постанова
Іменем України
13 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 742/7046/23
Провадження № 61-8358св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Самарець Аліна Миколаївна (далі - адвокат позивача),
відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка),
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Прилуцької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Сухополовянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області,
про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів
за касаційною скаргою позивача на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2025 року, яке ухвалив суддя Бездідько В. М., і постанову Чернігівського апеляційного суду від 3 червня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Сторонами спору є батько та мати дитини. Батько звернувся до суду з вимогою позбавити мати батьківських прав відносно їхнього сина. Стверджував, що вона ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов`язків і не займається вихованням дитини, не навідує її та не спілкується з нею.
2. Суд першої інстанцій відмовив у задоволенні позову та попередив мати про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. Вважав, що немає підстав для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. Також вважав необґрунтованими вимоги про стягнення аліментів.
3. Апеляційний суд скасував це рішення й ухвалив нове - про часткове задоволення позову щодо стягнення аліментів і змінив мотивувальну частину рішення щодо відмови у задоволенні вимоги про позбавлення матері батьківських прав.
4. Батько з такими судовими рішеннями у частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги показання вчительки, старости селищної ради, сусідів; безпідставно виснували про недоведеність умисної поведінки матері, яка не виконує батьківські обов`язки; не поклали на орган опіки та піклування контроль за виконанням матір`ю батьківських обов`язків на підставі судового рішення про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи буде позбавлення відповідачки батьківських прав пропорційним меті захисту якнайкращих інтересів її сина. Вирішив, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин такий захід втручання у право матері на повагу до її сімейного життя буде непропорційним означеній меті.
(2) Зміст позовної заяви
6. 11 грудня 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина, син), - і стягнути з відповідачки аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення сином повноліття. Мотивував так:
6.1. Сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2015 року до червня 2017 року. У них є спільна дитина.
6.2. Після припинення у 2017 році фактичних шлюбних стосунків син залишився проживати з батьком, а мати самоусунулась від участі у житті дитини, відверто нехтує батьківськими обов`язками: ніяк не піклується про сина, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не створює умов для отримання ним освіти тощо.
6.3. Із 2018 року відповідачка лише один раз приїхала до дитини на день народження у 2021 році. Також не використовує телефон для спілкування із сином.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 26 лютого 2025 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалив заочне рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: попередив відповідачку про можливість позбавлення батьківських прав у разі подальшого ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини; відмовив у задоволенні іншої частини позову. Мотивував так:
7.1. Висновку служби у справах дітей немає. Це унеможливлює ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.
7.2. Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини має бути умисним. Відповідних доказів у матеріалах справи немає. Оскільки відповідачка згідно з показаннями свідків недостатньо спілкується із сином, слід її попередити про можливе позбавлення батьківських прав у разі подальшого невиконання батьківських обов`язків.
7.3. Позивач не надав належних доказів того, що відповідачка не бере участі в утриманні дитини. Відсутні відомості про фінансовий стан відповідачки, а також докази того, що вона не здійснювала платежів чи не надавала матеріальну допомогу.
Сервисы для юристов