ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 568/1919/24
провадження № 61-11430св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -Козинська сільська рада Дубенського району Рівненської області,
розглянув у попередньому судовому засідання у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року в складі судді Сільман А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року в складі колегії суддів Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Козинська сільська рада) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла її рідна тітка ОСОБА_2 , яка на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 на випадок своє смерті залишила заповіт, яким усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, а також все те, що вона за законом матиме право, заповіла позивачу.
Позивач зазначала, що проживала разом із спадкодавцем за її адресою без реєстрації з січня 2015 року та здійснювала за нею догляд до дня її смерті. У встановлений законом шестимісячний строк заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавала, оскільки тривалий час хворіла. Після звернення до нотаріуса, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 через пропуск строку.
Посилаючись на те, що за документами її місце реєстрації не збігається з місцем реєстрації спадкодавця ОСОБА_2 , а в позасудовому порядку вона позбавлена можливості довести факт проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та, як наслідок, оформити свої спадкові права позивач просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_2 з січня 2015 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Радивилівський районний суд Рівненської області рішенням від 08 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахувавши те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з підстав пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та оформлення своїх спадкових прав, дійшов висновку про те, що звернення позивача до суду з цим позовом свідчить про пошук позивачем ефективного способу для оформлення своїх спадкових прав. Крім того, суд врахував, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту проживання разом зі спадкодавцем з січня 2015 року до часу відкриття спадщини. Суд не прийняв до уваги посилання позивача на акти обстеження умов проживання, вважав, що вони є неналежними доказами, оскільки не відповідають встановленій законодавством формі, не містять відомостей про постійне проживання позивача зі спадкодавцем з 2015 року, а також суперечать фактичним обставинам справи та висновкам, які містяться у судових рішеннях у справах № 568/310/21, № 568/197/22, № 568/467/24.
Постановою від 07 серпня 2025 року Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вказавши про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що вона проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а наведені позивачем докази не дають підстав для такого висновку.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що на момент смерті ОСОБА_2 позивач проживала разом із спадкодавцем без реєстрації, доглядала її та похоронила.
Після смерті спадкодавця, у зв`язку з хворобою, не змогла у встановлений законом шестимісячний термін подати заяву про прийняття спадщини.
Зазначає, що факт її проживання зі спадкодавцем підтверджено належними доказами.
Встановлення даного факту їй необхідне для оформлення спадщини за заповітом, яка залишилася після смерті її тітки ОСОБА_2 .
Сервисы для юристов