Постанова ВССУ від 13.03.2026 року у справі №461/9752/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року

м. Київ

справа № 461/9752/21

провадження № 61-7018св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення сум відповідальності за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. В листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання зі сплати кредиту за кредитним договором від 28 березня 2008 року № KF48106 та процентів за користування кредитом за вказаним договором за період з 24 листопада 2018 року до 23 листопада 2021 року у розмірі 19 139,49 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 23 листопада 2021 року становить 510 235,83 грн.

2. В обґрунтування вимог вказувало, що 28 березня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Електрон Банк» (далі - ВАТ «Електрон Банк»), правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), а в подальшому, - АТ «Таскомбанк», та ОСОБА_2 (позичальник) уклали кредитний договір № KF48106, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 411 000 дол. США, на строк до 28 березня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12 % річних.

Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено: іпотекою нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 28 березня 2008 року, укладеного ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_2 , у відповідності до якого, в іпотеку банку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 порукою поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі договорів поруки, укладених 28 березня 2008 року ВАТ «Електрон Банк», ОСОБА_2 і поручителем ОСОБА_3 (договір поруки № PO93280) та ВАТ «Електрон Банк», позичальником ОСОБА_2 і поручителем ОСОБА_1 (договір поруки № PO93281).

За умовами зазначених договорів поруки поручителі взяли на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність у разі невиконання/неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів, а також до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/14877/13-ц позов про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Зазначало, що у зв`язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивачем нараховано на суму боргу, яка визначена рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/14877/13-ц, - 217 340,14 дол. США, три проценти річних за період з 24 листопада 2018 року до 23 листопада 2021 року, тобто за три роки, що передували зверненню до суду із даним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Галицький районний суд м. Львова рішенням від 14 липня 2023 року позов задовольнив.

4. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» три проценти річних за простроченим грошовим зобов`язанням щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором від 28 березня 2008 року № KF48106, за період з 24 листопада 2018 року до 23 листопада 2021 року, у розмірі 19 139,49 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23 листопада 2021 року становить 510 235,83 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

5. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються рішенням суду у справі № 461/14877/13-ц, виконавчим листом, розрахунком заборгованості, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому суд дійшов висновку, що під час судового розгляду справи позивачем доведено факт невиконання відповідачем покладених на нього зобов`язань щодо повернення позики.

6. Львівський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

7. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

8. Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не був учасником справи № 461/14877/13-ц, до нього банк у зазначеній справі позовних вимог не пред`являв, а відтак, суд, задовольняючи позовну вимогу банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не перевіряв наявності правових підстав для відповідальності поручителя перед банком, як солідарного боржника, за такою заборгованістю в межах вказаної справи та в контексті вимог статті 559 ЦК України чинній на той час редакції Закону, позаяк, письмову вимогу до позичальника про дострокове повернення заборгованості сформовано 28 травня 2013 року.

9. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року при вирішенні питання щодо заміни стягувача у справі № 461/14877/13-ц констатував, що для виконання зазначеного рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року необхідне лише волевиявлення іпотекодержателя, а тому, підстав для висновку про допущення боржником прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого цим рішенням суду, немає.

10. Також апеляційним судом встановлено, що ПАТ «ВіЕс Банк» звертався до Франківського районного суду м. Львова з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , однак, рішення суду в цій справі

№ 465/9254/13-ц про часткове задоволення позову ухвалено лише 12 грудня 2023 року і не набрало законної сили, оскільки оскаржене до апеляційного суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

11. У травні 2024 року АТ «Таскомбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.