Постанова ВССУ від 12.05.2026 року у справі №399/534/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

м. Київ

справа № 399/534/23

провадження № 61-6425св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом- ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Супруном Леонідом Вікторовичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2025 рокуу складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 з 14 листопада 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2022 року у справі № 399/467/22. Від шлюбу дітей вони не мають.

За час шлюбу за спільні кошти 24 лютого 2021 року подружжя придбало житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, загальною площею 78,0 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м, вартістю 42 500 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за відповідачкою.

Посилався на те, що зазначене майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, проте між ними відсутнє порозуміння щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя. Оскільки у добровільному порядку поділити вказане майно відповідачка відмовляється, тому вважав, що його слід поділити на підставі статей 60, 70, 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя:

- виділити у його власність 1/2 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, загальною площею 78,0 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частини вказаного житлового будинку.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування дійсним та визнання майна особистою приватною власністю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 24 лютого 2021 року під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 вона уклала договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного договору вартість житлового будинку за згодою сторін становила 42 500 грн.

Зазначала, що спірний житловий будинок не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, а є її особистою приватною власністю, оскільки був придбаний виключно за кошти, що належали їй особисто та були отримані від продажу іншого будинку у зв`язку із перебуванням у попередньому шлюбі, а не за спільні з ОСОБА_1 кошти.

Вказувала, що за продаж будинку у лютому 2020 році вона отримала від матері свого колишнього чоловіка - ОСОБА_4 3 500 доларів США, що підтверджується договором дарування грошей від 27 лютого 2020 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , відповідно до якого остання подарувала їй зазначену суму коштів.

При цьому та обставина, що договір дарування грошей не був посвідчений нотаріально, як того вимагає стаття 719 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пояснюється тим, що ОСОБА_3 не хотіла сплачувати державне мито за вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення договору. Разом із тим, сторони дотрималися усіх суттєвих умов договору дарування грошей, виконали його умови, що відповідно до частини п`ятої статті 220 ЦК України є підставою для визнання його дійсним.

Посилалася на те, що з метою придбання спірного будинку вона ще до укладення шлюбу з відповідачем дала завдаток потенційному продавцю у розмірі 10 000 грн, а решту суми сплатила лише після оформлення продавцем права власності на житловий будинок та тільки у лютому 2021 року змогла зареєструвати за собою право власності на нього. Крім того, ще до укладення шлюбу із відповідачем, вона здійснювала ремонт та покращення спірного будинку за кошти, які належали їй особисто.

За час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , останній ніде не працював, не мав будь-якого доходу, не займався домашнім господарством та у нього не було будь-яких інших поважних причин, через які він не міг би отримувати хоча б якийсь дохід, а жив майже повністю за рахунок дружини. Разом із цим, вона постійно працювала, мала офіційний дохід.