ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 308/1723/18
провадження № 61-7714св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракушинець Андрій Андрашович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у складі судді Фазикош О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, договору іпотеки та зобов`язання вчинення дій.
Позовну заяву обґрунтував тим, що 21 лютого 2005 між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», а надалі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», укладено кредитний договір № MKZ7GK04400010, відповідно до якого йому надано Банком позику в іноземній валюті (долари США) для придбання нерухомого майна (житла) на умовах іпотеки. Загальний розмір позики складав 16 669,00 дол. США що станом на 21 лютого 2005 року за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складало 88 345,70 грн.
Зазначав, що зміст та умови цього кредитного договору були заздалегідь розроблені безпосередньо відповідальними працівниками банку, без жодної його участі та без надання йому, можливості приймати участь у розробці (чи корегуванні) такого договору. Тому, він (як позичальник) був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були йому запропоновані банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки.
Також зазначав, що згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, за користування кредитом передбачена сплата відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; комісії в розмірі 2 % від суми виданого кредиту спочатку в момент видання кредиту (разова комісія) та щомісячної комісії в розмірі 0,32 %; договір укладено на строк з 21 лютого 2005 року до 20 лютого 2015 року включно, із встановленням обов`язкового-щомісячного платежу у розмірі 264,66 дол. США з періодом його сплати з 22 до 28 число кожного місяця (ануїтетні платежі). Для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, 22 лютого 2005 року у м. Ужгороді між ним (як іпотекодавцем) та ПАТ КБ «ПриватБанк» (як іпотекодержателем) укладено відповідний договір іпотеки, згідно з яким забезпеченням була належна йому, на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , яка придбана ним за рахунок коштів, отриманих за вказаним кредитним договором. Нотаріальне посвідчення договору іпотеки (нотаріальний бланк ВСА № 046168) вчинене приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В. (запис в реєстрі: № 370). Відповідно до такого договору іпотеки накладено заборону відчуження вказаної вище квартири у м. Ужгороді (запис в реєстрі: № 87).
Наголошував на тому, що згідно з законодавством передбачено передумову обов`язкової необхідності для банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, яке законодавцем визначено, як спосіб встановлення та узгодження з іпотекодавцем домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості), є такою, що перш за все направлена, на необхідність дотримання рівноправ`я сторін (учасників договору), дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки. У протилежному випадку, відсутність в умовах спірного правочину зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.
Зазначав, що через різке падіння курсу гривні та зростання заборгованості за вказаним валютним кредитним договором, під впливом тяжких фінансових обставин, він погодився на пропозицію банку про реструктуризацію свого кредитного зобов`язання. 16 жовтня 2012 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк». було укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору. До такої додаткової угоди було приєднано відповідний графік платежів (графік погашення) на подальший період: з 28 жовтня 2012 року до 20 лютого 2015 року (крайній строк виконання зобов`язань). Відповідно до пункту 3 додаткової угоди викладено у новій редакції пункт 1.1 кредитного договору. Зокрема новою редакцією такого найбільш суттєвого (істотного) пункту передбачено, що строк дії кредитного договору залишився без змін - до 20 лютого 2015 року включно, а загальна сума позики збільшена до 17 208,26 дол. США (розмір позики збільшено на суму наявної на той час заборгованості за кредитом). Процента ставка за кредитним договором також залишилась без змін - 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Також зазначав, що відбулось суттєве збільшення розміру щомісячних платежів за таким («оновленим») кредитним договором, зокрема банком встановлено щомісячний платіж вже у розмірі 332,34 дол. США. Отже, збільшились розміри фінансових зобов`язань споживача, змінились істотні умови кредитування.
Крім того, зазначав, що згідно з передбаченою додатковою угодою новою редакцією пункту 1.1 кредитного договору, передбачені обов`язки позичальника сплатити винагороду банку за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту; винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,32 % від суми щомісяця в період сплати. При цьому, в додатковій угоді не вказано про який саме фінансовий інструмент йдеться. Пунктом 7 додаткової угоди передбачено, що в разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених в кредитному договорі, за весь період неналежного виконання таких зобов`язань зі сплати відсотків та винагород позичальник сплачує Банку неустойку у наступних розмірах (у порівнянні з кредитним договором обсяг відповідальності позичальника суттєво збільшено): 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом; 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених кредитним договором. Визначено, що сплата позичальником штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання позичальником зобов`язань по сплати обумовлених вище відсотків та винагород. Також пункт 7 додаткової угоди передбачає, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за кредитним договором встановлюється тривалістю 50 (п`ятдесят) років. У той же час, жодних умов збільшення тривалості термінів позовної давності для можливих вимог до банку зі сторони позичальника ні кредитним договором, ні додатковою угодою не передбачено.
Стверджував на те, що додаткова угода не передбачає жодних умов про збільшення обсягів відповідальності банку (або встановлення додаткової відповідальності - крім передбаченої в пункті 4.2 самого договору) в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов кредитного договору.
Також стверджував, що аналіз основних положень та істотних умов додаткової угоди (яка укладалась в рамках реструктуризації кредитного зобов`язання) свідчить про те, що 16 жовтня 2012 року у новій редакції викладено пункт 1.1 кредитного договору від 21 лютого 2005 року. Зокрема, замість загальної суми кредиту в розмірі 16 669,00 дол. США (яка дійсно видана позивачу 21 лютого 2005 року) у новій редакції вказано загальну суму кредиту вже у розмірі 17 208,26 дол. США, яку 21 лютого 2005 року (тобто, майже 7,5 років перед цим) позивач не отримував і об`єктивно отримати станом на 16 жовтня 2012 року не міг.
Зазначав, що через збільшення суми виданого кредиту, відповідно, відбулось збільшення розміру щомісячних платежів по такому («оновленому») кредиту - встановлено щомісячний платіж вже у розмірі 332,34 дол. США. Таким чином, збільшились розміри фінансових зобов`язань споживача, змінились істотні умови кредитування (найбільш суттєві, основні умови).
Наголошував, що додатковою угодою встановлені його обов`язки як позичальника щодо сплати винагороду банку за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту; винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,32 % від суми щомісяця в період сплати (в жодному з випадків в угоді не конкретизовано про який саме фінансовий інструмент йде мова). При цьому, в кредитному договорі аналогічні положення та умови, тобто про здійснення оплат саме за надання фінансового інструменту, відсутні.
Вказував на те, що йому надано банком новий (оновлений) кредит, у новому (збільшеному) розмірі. Змінились (збільшились) розміри щомісячних платежів за таким зобов`язанням. При цьому, такий «новий» кредит в розмірі 17 208,26 дол. США (як мінімум у розмірі 539,26 дол. США - різниця між загальними сумами кредиту) - це розмір простроченої заборгованості, а не «реальні» кошти, які були видані в іноземній валюті, що станом на 16 жовтня 2012 року було заборонено у відповідності до абзацу 3 частини першої статі 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Наголошував на тому, що з огляду на зміст додаткової угоди від 16 жовтня 2012 року та факт збільшення розміру кредитного зобов`язання за рахунок суми коштів, яких станом на 21 лютого 2005 року не існувало і кредитним договором передбачено не було, такий правочин, який відбувся 16 жовтня 2012 року між ним та відповідачем по суті є укладенням нового кредитного договору (хоча й у формі Додаткової угоди) і підпадає під окремі ознаки рефінансування кредиту, що, відповідно, передбачає укладення нового кредитного договору, а не додаткової угоди до попереднього/основного кредитного договору. Відповідно, укладення нового договору про надання споживчого кредиту передбачає обов`язкове виконання кредитодавцем вимог та дотримання обмежень (заборон), які передбачені статтями 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, 16 жовтня 2012 року з боку відповідача цього зроблено не було, про причини йому не відомо.
Також наголошував на тому, що станом на дату подання до суду цієї позовної заяви всього на користь Банку за кредитним договором від 21 лютого 2005 року № MKZ7GK04400010 надійшли кошти на загальну суму 51 399,80 дол. США (згідно електронної виписки Банку). Водночас, згідно з випискою інтернет-банкінгу «Приват24» на користь відповідача за кредитним договором від 21 лютого 2005 року № MKZ7GK04400010 всього надійшли кошти на загальну суму 51 117,60 дол. США. А згідно з листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05 грудня 2017 року № 20.1.0.0.0/7-20171122/1745 на користь відповідача за кредитним договором від 21 лютого 2005 року всього надійшли кошти на загальну суму 46 999,51 дол. США.
Переконував, що якщо вважати, що за кредитним договором загальний розмір «реально» наданої йому позики становить 16 669,00 дол. США, а вказаний у додатковій угоді загальний розмір позики 17 208,26 дол. США сформований шляхом додавання до «первинної» суми позики суми (розміру) простроченої заборгованості, то слід рахувати, що загальний розмір наданої йому банком позики становить 16 669,00 дол. США, а не 17 208,26 дол. США. Різниця між розміром позики та розміром надходжень на користь банку за кредитним договором становить 34 730,80 дол. США (від найбільшої суми 51 399,80 мінус 16 669,00), що за курсом НБУ станом на 19 лютого 2018 року складає 937 384,29 грн.
Сервисы для юристов