Постанова ВССУ від 11.02.2026 року у справі №759/11822/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 759/11822/23

провадження № 61-7017св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Галатенко Євгеній Євгенійович, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року в складі судді Твердохліб Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року в складі колегії суддів Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення у житловий будинок та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про вселення у житловий будинок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона з 01 червня 1979 року до 17 травня 2013 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . У шлюбі подружжя спільних дітей не мало, однак ОСОБА_4 усиновив її сина ОСОБА_5 .

Позивач зазначала, що після укладення шлюбу вона разом з чоловіком та сином постійно проживали у приватному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який належав батькам ОСОБА_4 .

Після смерті батька ОСОБА_4 у 1986 році отримав у спадщину 1/4 частку зазначеного будинку та після смерті матері у 1992 році ще 3/4 частки будинку з надвірними будівлями та спорудами.

Позивач звертала увагу на те, що за час подружнього життя спірний будинок значно збільшився у своїй площі. До будинку, який до шлюбу мав загальну площу 48,00 кв. м, спільно з чоловіком вони добудували кухню площею 9,1 кв. м, жилу кімнату площею 25,3 кв. м, коридор площею 24 кв. м, а також збудували новий дах, замінили вікна, провели водопровід, каналізацію, встановили обладнання на газове опалення, замінили електропроводку. Крім того, на території домоволодіння були знесені старі будівлі, здійснено капітальний ремонт погребу, побудовано гараж. Син ОСОБА_6 збудував двоповерхову будівлю, яка вважалася об`єктом незавершеного будівництва, та вбиральню.

Спірний будинок фактично був розділений на дві окремі частини та мав два виходи. Крім того, ще за життя батьків ОСОБА_4 на частину будинку, в якій вони мешкали сім`єю, були виокремлені особові рахунки на газо- та електропостачання, та оформлені на позивача (особовий рахунок з газопостачання № НОМЕР_1 , особовий рахунок з електропостачання № НОМЕР_2 ).

Рішенням від 17 травня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва шлюб між позивачем та ОСОБА_4 розірвав, а вже 02 серпня 2013 року ОСОБА_4 уклав інший шлюб з ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_8 ).

Після вселення у спірний будинок ОСОБА_9 стала чинити перешкоди для проживання позивача та її сина, зокрема, відключила водопостачання, перекрила опалення, а згодом відключила газ.

Позивач зазначала, що у січні 2015 року з метою позбавлення її права користування жилим приміщенням, ОСОБА_4 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування будинком з надвірними спорудами та будівлями, усунення перешкод щодо користування та розпорядження будинком, шляхом зняття її з реєстрації. Однак, рішенням від 19 лютого 2015 року у справі № 759/478/15 Святошинський районний суд міста Києва, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався тим, що у разі припинення сімейних відносин з власником спірного нерухомого майна, колишні члени його сім`ї не позбавляються права користування житловим приміщенням на підставі закону (сервітут).

Але, не зважаючи на зазначене рішення суду та на наявність спору між позивачем та ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя, який перебував на розгляді у Святошинському районному суді міста Києва з 2013 року, ОСОБА_4 та його дружина намагалися будь-яким чином позбавити ОСОБА_1 та її сина права користування спірним житлом.

Позивач зазначила, що 27 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір дарування земельної ділянки та житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_9 спірний житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований.

У зв`язку з цим, у лютому 2017 року ОСОБА_9 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та її сина про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення.

Однак, рішенням від 17 січня 2018 року Святошинський районний суд міста Києва (справа № 759/2688/17), залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_9 залишив без задоволення.

Крім того, за заявою позивача 15 лютого 2017 року інженерами відділу експлуатації та благоустрою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» проведено обстеження частини спірного житлового будинку, в результаті якого встановлено, що в частині будинку, де мешкає позивач та її син, відсутнє опалення, газопостачання, світло та вода, у зв`язку з встановленням паркану доступ до дворового туалету обмежений, а огорожа будинку закриває вікно, що перешкоджає попаданню світла у її помешкання, про що складено акт від 15 лютого 2017 року, затверджений заступником директора Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Козаком М. Ф.

У зв`язку з зазначеним, позивач змушена ночувати у притулку для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім`ї, що підтверджується довідкою Київського міського центру роботи з жінками від 27 червня 2019 року № 051/36-зв.

Позивач зазначала, що у грудні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_9 повністю обмежили її та її сина у доступі до житлового будинку та до територію домоволодіння. З тих пір потрапити до будинку, де знаходяться їх з сином речі, а також належне їм майно, вони не можуть. У зв`язку з цим, позивач змушена була неодноразово звертатись до правоохоронних органів з проханням захистити її порушені права та забезпечити доступ до будинку та майна.