ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 522/5095/21
провадження № 61-3822св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Одеській області, прокуратура Одеської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О., касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що її визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12014160240001056, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування (далі - ЄРДР) 12 квітня 2014 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 та частиною третьою статті 185 КК України, за фактом того, що невстановлена особа заволоділа автомобілем марки Hyundai Getz, державний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, що належить її дочці ОСОБА_2 . Крім того, у період з 09 квітня 2014 року до 11 квітня 2014 року невстановлена особа, таємно, навмисно з корисних намірів проникла до будинку АДРЕСА_1 , який належав її дочці, звідки викрала її майно. Досудове розслідування здійснюється Одеським районним управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, однак станом на час звернення до суду з цим позовом підозра нікому не пред`явлена.
Позивач уважала, що бездіяльність слідчого полягає у своєчасному непроведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим злочинці перебувають на свободі та уникають покарання. Посадовими особами не дотримано розумних строків під час досудового розслідування, про що вона направила численні скарги. Крім того, вона декілька разів їздила до м. Києва на прийом до посадових осіб ГУ НП України та Офісу Генерального прокурора за захистом своїх прав, а тому понесла майнові витрати у розмірі 4 200,00 грн.
Позивач указувала, що їй завдана моральна шкода, яку вона оцінила у розмірі 1 000 000,00 грн. Моральна шкода полягала у нескінченному пошуку захисту порушеного права та моральних стражданнях за весь цей час.
ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь майнову шкоду у розмірі 4 200,00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням надмірної тривалості кримінального розслідування, характеру, глибини та тривалості заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалості та неефективності здійснення кримінального провадження, в якому позивач є потерпілою, а також засад розумності та справедливості, суд уважав розумним стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.
Суд керувався статтями 2, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвекція), практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині відшкодуванням майнової шкоди, суд першої інстанції зазначив, що витрачені при реалізації прав позивача власні кошти на поїздку до м. Києва на прийом до посадових осіб НПУ України та Офісу Генерального прокурора, не можна вважати збитками та майновою шкодою, оскільки стягнення суми вартості проїзних документів не є шкодою у розумінні положень статті 1167 ЦК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гайса А. М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області, прокуратури Одеської області, ГУ ДКСУ в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що позивач ні під час звернення до суду, ні під час розгляду справи в суді до закінчення судових дебатів не зробила заяву щодо судових витрат. Урахувавши доводи сторони відповідача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, оскільки порушено вимоги статті 134 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , заступника керівника Одеської обласної прокуратури, ГУ НП в Одеській області залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року - без змін.
Сервисы для юристов