ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 405/282/23
провадження № 61-6024св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Кіровоградська обласна військова адміністрація, Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України,
третя особа - Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2024 року у складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 березня 2025 року у складі колегії суддів: Дьомича Л. М. Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної військової адміністрації (далі - Кіровоградської ОВА), Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що 28 вересня 2019 року він придбав в кредит автомобіль Haval Н2, державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до кредитного договору від 04 жовтня 2019 року № 27206/2019 він зобов`язався до 03 жовтня 2026 року вносити щомісячно кошти Банку відповідно до графіка погашення кредиту на загальну суму 570 504,70 грн. Зазначив, що такі зобов`язання за договором він виконує. Стверджував, що він також оплатив антикорозійну обробку автомобіля в сумі 1 987,20 грн, обслуговування автомобіля на загальну суму 34 089,88 грн, страхування автомобіля на суму 90 517,14 грн. Всього його витрати на вказаний автомобіль склали 797 098,92 грн.
Вказав на те, що 23 березня 2022 року в м. Кропивницький до нього підійшли поліцейські патрульної поліції і встановивши, що він є власником вказаного автомобіля, незаконно застосували до нього фізичну силу, посадили в поліцейський автомобіль і, повідомили, що везуть до медичного закладу на освідування. Після освідування поліцейські забрали в нього автомобіль разом з документами на його транспортний засіб. На його неодноразові звернення до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області (далі - УПП в Кіровоградській області) про повернення йому автомобіля, отримував відмову. При цьому його автомобіль до спеціального майданчика для зберігання не передавався, а згідно з листом УПП в Кіровоградській області був конфіскований і за погодження Кіровоградської ОВА примусово відчужений до в/ч НОМЕР_1 . Водночас Кіровоградська ОВА своїм листом повідомила, що погодження на відчуження належного позивачу автомобіля не надавалося.
Також вказав на те, що відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 вересня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) відносно нього закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стверджував, що поліцейські патрульної поліції незаконного затримали та вилучили належний йому автомобіль та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу; перегнали автомобіль у невідомому напрямку і конфіскували його, а також незаконно намагалися притягнути його до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на статті 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон України № 266/94), наголосив, що наведені незаконні ді поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції завдали йому майнової та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
При цьому належним розміром грошового відшкодування моральної шкоди за незаконний обшук, затримання і притягнення до адміністративної відповідальності вважав суму 50 000,00 грн та 50 000,00 грн - за незаконне вилучення і конфіскацію належного йому автомобіля. Також повідомив, що на професійну правничу допомогу адвоката він витратив 20 000,00 грн.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України на його користь 797 098,92 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Також просив суд стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що примусове відчуження автомобіля в умовах воєнного стану за своєю суттю не є адміністративним стягненням чи кримінальним покаранням та не є видом конфіскації майна, які застосовуються виключно за відповідними постановою чи вироком суду. Так само провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювали поліцейські УПП в Кіровоградській області стосовно позивача, не є видом досудового розслідування або оперативно-розшуковою діяльністю, які здійснюються лише в рамках кримінального провадження. Тому норми Закону України № 266/94 не поширюються на спірні правовідносини, оскільки незаконне примусове відчуження автомобіля в умовах воєнного стану не передбачено статтею 1 цього Закону як підстава для відшкодування шкоди у встановленому ним порядку.
Водночас, посилаючись на норми Закону України від 17 травня 2012 року № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон України № 4765), суд першої інстанції зауважив, що позивачем до участі у справі не було залучено орган військового командування в/ч НОМЕР_1 , який своїм наказом здійснив безпосереднє примусове відчуження автомобіля позивача. До початку першого судового засідання та в ході розгляду справи по суті позивач клопотань про залучення співвідповідачів не подавав. На думку суду, вирішувати спір та досліджувати доводи сторін по суті заявлених позовних вимог без належного визначення складу учасників є недоцільним, оскільки це не призведе до належного захисту порушеного права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що через неналежний склад відповідачів у цьому спорі, а саме незалучення в/ч НОМЕР_1 як співвідповідача, у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди слід відмовити.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, у червні 2024 року позивач ОСОБА_1 подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
До відкриття провадження у справі позивач ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду подав заяву про зміну апеляційної скарги, відповідно до якої він остаточно просив апеляційний суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2024 року у цій справі і ухвалити нове рішення, яким стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України на його користь 226 596,38 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування змін до апеляційної скарги позивач зазначив, що після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а саме 07 червня 2024 року, командир в/ч НОМЕР_1 повернув належний йому автомобіль за умови написання розписки про відсутність претензій до військової частини. Вказував, що у зв`язку з частковим відшкодуванням шкоди шляхом повернення автомобіля у пошкодженому стані, розмір заподіяної шкоди зменшується до 226 596,38 грн.
Сервисы для юристов