ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 752/23839/23
провадження № 61-11332св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
2. Позов мотивовано тим, що 03 травня 2011 року відповідач отримав у позивача в борг грошові кошти в розмірі 40 000,00 доларів США під зобов`язання виплачувати останньому щомісячно 10 % чистого прибутку від господарської діяльності Приватного підприємства «Інкомпласт» (далі - ПП «Інкомпласт») без визначення дати повернення позики.
3. У подальшому 21 листопада 2011 року відповідач отримав у позивача в борг грошові кошти в розмірі 50 000,00 доларів США під зобов`язання виплачувати останньому щомісячно 17 % чистого прибутку від господарської діяльності ПП «Інкомпласт» без визначення дати повернення позики.
4. Вказані обставини підтверджуються складеними відповідачем розписками, оригінальні примірники яких знаходяться у позивача.
5. 28 липня 2023 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів.
6. Станом на день звернення до суду відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав.
7. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами позики від 03 травня 2011 року в сумі 40 000,00 доларів США та за договором позики від 21 листопада 2011 року в сумі 50 000,00 доларів США, а всього - 90 000,00 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
8. Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 13 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 травня 2011 року в розмірі 40 000,00 доларів США та заборгованість за договором позики від 21 листопада 2011 року в розмірі 50 000,00 доларів США, що загалом становить 90 000,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив зобов`язання за договорами позики від 03 травня 2011 року та 21 листопада 2011 року, не повернувши 90 000,00 доларів США, допустивши прострочення, без надання доказів виконання зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
10. Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 11 грудня 2024 року відмовив ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 на його користь витрат на професійну правничу допомогу.
11. Київський апеляційний суд постановою від 04 серпня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року та ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року задовольнив частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року та ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року скасував. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. У стягненні витрат на правову допомогу, заявлених в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 - Зіміним М. В. у розмірі 28 972 грн, відмовив.
12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, що є істотним порушенням норм процесуального права і підставою для скасування рішення відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України.
13. Суд першої інстанції неправильно кваліфікував правовідносини сторін як класичний договір позики, тоді як справжня природа розписок від 03 травня 2011 року та 21 листопада 2011 року свідчить про інвестицію в придбання підприємства з виплатою частини прибутку. Згідно з поясненнями відповідача кошти були передані на купівлю підприємства, що займається поливом у сфері ландшафтного дизайну та озеленення, де обидві сторони співпрацювали. Підприємство придбано в травні 2011 року та відчужено 05 червня 2020 року, що сторонами не заперечується. Зміст розписок вказує на зобов`язання сплачувати відсоток від прибутку фірми (10 % щомісячно у першій розписці, 17 % у другій розписці), поки відповідач є власником, що характерно для інвестиційних відносин, а не позики.
14. Отже, правовідносини є інвестиційними, а не позиковими, що виключає застосування норм про позику (статей 1046-1049 ЦК України).
Сервисы для юристов