Постанова ВССУ від 10.07.2026 року у справі №509/7082/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

м. Київ

справа № 509/7082/24

провадження № 61-6843св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідопольського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року у складі судді Кириченко П. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та виділення у спільну часткову власність нерухомого майна.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1505 га з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 51233755800:02:008:0418.

3. На цій земельній ділянці знаходяться два житлових будинки: один, який належить позивачці, а інший - відповідачу, між сторонами виник спір щодо часток земельних ділянок, які належать сторонам. В добровільному порядку спір врегулювати не вдалося, а тому вона просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, виділити їй 63/100 частки земельної ділянки, що складає 0,0948 га, а відповідачу виділити 37/100 частки земельної ділянки, що складає 0,557 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

5. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 15 140 грн.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка належним чином не зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

7. Також вона не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що придбала у відповідача житловий будинок. Відповідно до матеріалів справи позивачка отримала у власність житловий будинок шляхом введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 серпня 2005 року.

8. При визначенні порядку користування земельної ділянки фахівцем в галузі землеустрою мали бути встановлені межі земельної ділянки її конфігурація, площа тощо, з боку позивачки, однак такі докази суду під час судового розгляду не були надані.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

10. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року залишено без змін.

11. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка не надала ні суду першої ні апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона придбала у відповідача житловий будинок, оскільки відповідно до матеріалів справи позивачка отримала у власність житловий будинок шляхом введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 серпня 2005 року та подальшої реєстрації в компетентних установах об`єкту нерухомого майна. Отже позивачка помилково посилається на виділення частки земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно

12. Також, апеляційний суд погодився, з судом першої інстанції про те, що позивачка помилково посилається на виділення частки земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки вони належним чином не обґрунтовані.

13. Крім того зазначив, що позивачка звернулась до суду з позовними вимогами про встановлення порядку користування земельною ділянкою, водночас ставила вимогу про виділення їй та відповідачу частини земельної ділянки, фактично ставлячи вимогу про закріплення за нею та відповідачем конкретної частини ділянки, що в свою чергу є вимогами майнового та немайнового характеру, а тому суд першої інстанції правомірно додатково стягнув судовий збір в розмірі 15 140 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги